Вихід 16, 17:1-7
Ізраїльський народ продовжив свою подорож до ханаанської землі. Здавалося б, настала щаслива година: народ звільнився від рабства; фараон та його військо загинули і тепер ніхто їх не переслідував; попереду на єврейський народ чекала своя земля, що тече молоком і медом; а найголовніше – Сам Господь іде разом із ними, захищаючи й вказуючи їм шлях.
Бог повів народ ізраїльський через пустелю Сін. Уявіть лишень, що довкола один пісок, піщані кургани; відсутні дерева чи будь-які рослини; нестерпна жара вдень, а вночі стає дуже холодно; важко знайти джерела з водою; на кожному кроці чатувала небезпека – отруйні змії, скорпіони, різні хижаки. Але Господь був із ними і вчив їх довіряти Йому в усьому і залежати тільки від Нього, бо тепер ізраїльський народ став Божим народом.
Люди йшли вже другий тиждень, тому їжа, яку вони прихопили з собою з Єгипту, почала закінчуватися. Вони знали, що Бог був поряд, тож можна було попросити в Нього дати їм їсти. Натомість народ почав ремствувати, нарікаючи на Мойсея та Аарона: «Це ви вивели нас до пустелі, щоб ми померли з голоду. Краще б ми залишилися у рабстві, там хоч їли вдосталь м’яса й хліба».
Господь почув це невдоволення й сказав Мойсею: «Я випробую цей народ, чи вони будуть робити так, як Я скажу їм. Щодня Я посилатиму з неба манну, а вони збиратимуть її та готуватимуть з неї їжу. Тільки дивіться, збирайте саме стільки, скільки потрібно на один день, не більше й не менше».
Як Бог сказав, так і сталося: наступного ранку народ вийшов зі своїх наметів і побачив, що все довкола вкрите білою манною. Коли вони скуштували цю дивну й незвичну для них їжу, то вона виявилася на смак солодшою за мед.
Чи заслуговували вони на таке милосердя? Звичайно, ні. Але Бог виявив до них Свою велику любов, яку неможливо заслужити.
Мойсей сказав народу: «Ось хліб, який послав Бог із неба; збирайте його і носіть до своїх наметів і готуйте страви». Це була смачна і корисна їжа, яку вони мали збирати рано вранці, бо на сонці манна танула, як сніг. «І спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав: хліб ангельський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!» (Пс. 77:24-25).
Дехто лінувався вставати рано, тому такі люди й родини залишалися без їжі. Дітки, знайте, Господь не любить лінивих людей, а працьовитих і слухняних Він благословляє і підтримує.
Крім того, народ повинен був довіряти Господу і послухати Його слів, що треба збирати манну тільки на один день. Не всі люди послухалися і назбирали дуже багато манни, про запас, бо боялися знов залишитися без їжі.
І що ж сталося з тією манною? Наступного дня зібране про запас засмерділо і в ньому завелися черв’яки. Як це безглуздо не слухатися велінь Божих!
Як ми з вами пам’ятаємо, Господь ішов у стовпі хмари вдень і в стовпі вогняному вночі. Коли Він зупинявся, зупинявся і весь народ, а коли Він рушав – весь народ вирушав слідом.
Тож скоро стовп зрушив із місця, і з пустелі Сін народ перейшов до Рефіміди. А там у народу не стало води, щоб пити самим і напоїти худобу. Як ви гадаєте, чи цього разу люди звернулися відразу ж до Бога з проханням втамувати їхню спрагу? «Так, – скажете ви. – Вони ж повинні пам’ятати, як Бог потурбувався про них і послав їм їжу!» І це було б найправильніше з їхнього боку. Та на превеликий жаль ізраїльтяни знов прийшли до Мойсея і почали дорікати йому: «Навіщо ти вивів нас із Єгипту? Хочеш, щоб ми з дітьми та з нашою худобою померли тут від спраги?»
Мойсей розгнівався на них:«Що ви сваритеся зі мною! Навіщо випробовуєте Господа?» Він нічого не міг вдіяти з ними, тому звернувся до Бога в молитві: «Що мені робити з народом цим? Ще трохи, і вони поб’ють мене камінням».
Тоді Бог сказав: «Візьми палицю твою, якою ти перед фараоном чинив Мої чудеса, та нехай дехто з представників народу ізраїлевого підуть з тобою до скелі в Хориві. Вдар палицею своєю по скелі і потече звідти вода для всього народу Мого». І напоїв Господь євреїв та їхню худобу до схочу, і набрали вони собі запаси води.
Люблячий Бог завжди допомагав ізраїльському народу. На жаль своїми доріканнями і недовірою вони засмучували Господа.
Давайте ж ми з вами ніколи не будемо схожими на народ ізраїльський, а в усьому будемо слухняними і вдячними Богу!
ЗАПИТАННЯ:
- Що являла собою пустеля Сін?
- Як повелися євреї, коли в них не стало їжі?
- Яким чином Бог наситив їх?
- Що зробили ізраїльтяни, коли їх почала мучити спрага? Як Бог дав їм воду?