«І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати? Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір. А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку. Ісус же поглянув на нього з любов’ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста. А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав! І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже! І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже! Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти! А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися? Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!
А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом. Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя. І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими.»
У моєму дитинстві дорослі зазвичай ділили своє життя на дві половини: до війни і після війни (чи: з часів війни). Друга світова війна розірвала їх життя надвоє. Усе змінилося: уряд, суспільство, надії і потреби, можливості і тривоги.
Так само ділили своє найближче майбутнє багато євреїв I століття. Вони вірили, що станеться щось, після чого все зміниться. Настануть великі події, Ізраїль набуде справедливості, миру і свободи, лиходії (будь то євреї або язичники) будуть покарані, і настане епоха процвітання, коли всі пророцтва виконаються, усі померлі праведники воскреснуть до нового життя і у всьому світі настане вічна весна.
В єврейському богослов’ї ця зміна позначалася як перехід від віку нинішнього до віку майбутнього. Вік цей, той час, в який вони жили, був переповнений злом і несправедливістю, брехнею і пригнобленням бідних. Добрі страждали, злі уникали розплати. Але в майбутньому віці все зміниться. Найважливішим питанням для кожного віруючого юдея було: є гарантія, що я належу до тих, що наслідують життя вічне і що мені треба для цього зробити? Як ми вже бачили, вираз «Царство Боже» служив для вираження тієї ж ідеї: майбутній вік – епоха, коли Бог нарешті стане правити світом, як Він завжди цього бажав.
От про що запитує Ісуса багач (Матвій уточнює, що багатій цей був молодим, Лука відносить його до правителів народу, так що в цієї людини було усе – молодість, влада і багатство). Давня християнська традиція припускає, зрозуміло, ніби цей молодий чоловік хотів забезпечити собі можливість потрапити на небеса після смерті, але ж він формулює цю думку по-іншому. Він чекає, що Бог преобразить весь світ, і в такому разі хотілося б не на безтілесних небесах, а тут, на землі, насолодитися Його великими благословеннями.
Потрібне ще дещо пояснити. Коли Ісус говорить про скарби на небесах, Він не має на увазі, ніби Його співрозмовникові доведеться відправитися за ними на небо, Він каже, що Бог береже для нього ці скарби аж до тих пір, коли, у віці майбутньому, усе відкриється і кожному буде віддано. Якщо ви тримаєте гроші в банку, ви не зобов’язані витрачати тільки через цей банк – коли знадобиться, ви знімете гроші з рахунку і підете з ними в інше місце. Скарби на небі, у Божому банку, знадобляться в майбутньому віці, коли Бог з’єднає небо і землю. Також і «вічне життя», про яке говориться в більшості перекладів, не є «життя в потойбічному вимірі, позбавленому часу», але «життя віку майбутнього» (насправді слово, яке перекладається як «вічний» може означати «той, що відноситься до віку»).
На питання, що треба робити, щоб успадкувати життя вічне, будь-який фарисей або прибічник якоїсь іншої тодішньої секти (ессеїв, наприклад), міг би відповісти двома способами. По-перше, він міг би запропонувати власну детальну інтерпретацію єврейського Закону. Цей Закон іменує Ізраїль народом Божим, але оскільки Ізраїль переповнений грішниками (про що давно вже говорили пророки), потрібно жорсткіше і точніше розуміння заповідей. Ми знаходимо багато такого роду матеріалу в приписах рабинів і у Сувоях Мертвого моря. З іншого боку, ця людина, швидше за все, запропонувала б тому, хто питає, приєднатися до його угрупування, стати фарисеєм, ессеєм і т. д. У такому разі вже у віці цьому можна насолодитися упевненістю, що ти неодмінно наслідуєш Царство.
Як же в такому разі ставився до фундаментальних приписів єврейського Закону Ісус? Який рух міг би очолити Він сам? Ісусова відповідь, мабуть, неабияк спантеличила молодого чоловіка: Він просто перерахував основні заповіді, добре відомі кожному євреєві. І навіть не всі заповіді – важливо зауважити, які Він пропустив. Спочатку Ісус перераховує заповіді з 6 по 9 (проти вбивства, перелюбства, злодійства і лжесвідчення), додає від Себе «не обманюй» і повертається до п’ятої заповіді – шанувати батьків. Він випускає заповіді з першої по четверту (виняткове шанування Бога, відкидання ідолів, заборона вимовляти ім’я Боже марно і дотримання суботи), а також заповідь номер 10 – не бажати чужого.
А далі розмова зробить повне коло і як би з іншого боку повернеться до пропущених заповідей (за винятком тільки суботнього спокою). Ісус вимагає не витонченого дотримання заповідей до найдрібніших потреб, не логічних хитрощів, що уточнюють вже наявні приписи, відточують значення кожного слова. Ідоли, у тому числі користолюбство, відкинути раз і назавжди: продай своє добро і роздай бідним! І уявлення про те, що означає ставити Бога на перше місце і не вимовляти Його імені марно, піддаються такому ж радикальному перегляду: «Чого звеш Мене Добрим?» Один тільки Бог добрий. Приходь, йди за Мною. Новий рух Ісуса дійсно означає радикальну ревізію всієї концепції народу Божого і дотримання Мойсеєвого Закону. Ісус прийшов, і з Ним прийшов цілий новий світ, вік майбутній відноситься вже не лише до майбутнього (хоча і до нього теж), але проривається в сьогодення, як нетерпляче пташеня, задовго до покладеного часу намагається розбити свою шкаралупу.
Багач йде, пригнічений, і учні також засмучуються – невже багатство не забезпечує цій людині містечко у віці майбутньому? Їх розгубленість не буде нам зрозуміла, поки ми не пригадаємо, що багатство і удача вважалися знаками Божого благовоління в юдаїзмі, як і в язичників, хоча вже в Старому Заповіті зустрічаються серйозні сумніви із цього приводу.
Ісус не занадто щадить їх. Ні, каже Він, намагатися протягнути багатство в майбутній вік – все одно, що завантаженого верблюда крізь голкове вушко! Характерна для Нього продумана гіпербола, все одно, що сказати: спершу спробуй випити море, а потім вже лізь зі своїми скарбами в Царство Боже! Усе перевертається, стає навпаки – Богу все можливо, перші стануть останніми і останні першими. Ті, хто залишить близьких і всі свої надбання, отримають нагороду вже у віці цьому, увійдуть до нової сім’ї учнів і братів, що зростає, і всюди, куди б не пішли, набудуть дому (а також страждання і гоніння, про це Марко ніколи не упустить нагадати), набудуть без сумніву життя у віці майбутньому, Богом дане життя нового віку.
Перші християни вірили, що із смертю і воскресінням Ісуса новий вік дійсно прорвався в нинішній. Сьогодні нам дуже важко прийняти цей погляд і зрозуміти їх уявлення про світ і Бога, але якби ми спробували розділити цю позицію, ми б відразу зрозуміли, що від безкомпромісної (хоча і дуже радісної і підбадьорюючої) вимоги Ісуса до учнів діватися нікуди. Заклик: «Приходь та й іди вслід за Мною» передається із століття в століття і кожен буде засуджений і виправданий згідно з тією відповіддю, яку він дає на цей заклик.