«А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх? Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог – Бог єдиний. І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша! А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці! І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього, і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви! Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.»
Що ви схопите, вибігаючи з палаючого будинку? Звичайно ж дитину, якщо вона сама не зможе йти. А якщо дитина вибіжить сама – тоді гроші. Комп’ютер. Паспорт і інші документи. Пам’ятне фото. Годинник, подарований дідусем. Лист улюбленої людини.
Відбігши на безпечну відстань, ви бачите, як горить усе інше ваше майно, і усвідомлюєте сенс щойно здійсненого вчинку: ви зробили вибір. Те, що ви врятували, вам дорожче столів і стільців, фарфорового і кришталевого посуду, одягу, книг, побутової техніки, тисячі речей, що наповнювали ваш будинок. Ви зрозуміли, що для вас головне.
Таке питання книжник, знавець права, задав Ісусу. Яка заповідь найважливіша за всі у величезному єврейському Законі? За що хапатися в критичний момент? На чому заснований вибір і як бути з усім іншим?
Йдеться зовсім не тільки про побудову «кодексу особистої етики», але спершу займемося цим аспектом. Єврейський Закон заснований на поклонінні Богові і любові до Нього, бо людина, створена за образом Божим, повністю відбувається і набуває себе лише в любові і поклонінні Тому, чий образ вона носить. Напівзаходи недопустимі: серце і душа, розум і сила – усі сторони людського життя – з готовністю беруть участь у служінні єдиному істинному Богові. Усе, що ми робимо, слід робити в ім’я Його. Якщо б ми зуміли прожити так хоч один день, Царство Боже настало б на землі, як і на небі. Ісус стверджує, що, завдяки Його служінню і місії Царства, ця заповідь тепер доступна для нас.
Але мало цього: законознавець просив вказати йому лише головну заповідь, а Ісус приєднує до неї другу, таку важливу для всієї Його місії, що умовчати про неї неможливо: «Люби свого ближнього, як самого себе». Це не означає любити ближнього вище себе або замість себе, але всім людям ми повинні виявляти ту ж турботу і повагу, що і самим собі. В інших Євангеліях (наприклад, Лк. 10) ця розмова передана детальніше. Якби люди жили згідно цієї заповіді, найтяжчі проблеми вирішувалися б за один день. І знову Ісус наполягає, що Його місія по настанню Царства зробила виконання цієї заповіді можливою. Він вимагає, щоб Його послідовники жили по ній, тому що Бог нині виконує давню обіцянку відновити серця людей. Так розуміють Його слова Павло та інші.
Але є у відповіді Ісуса книжникові інший важливий сенс. Його «перша заповідь» співзвучна головній єврейській молитві «Шема» («Шема» – означає «Слухай» – «Слухай, Ізраїлю».) Набожні євреї і в наші дні, як за Ісусових часів, повторюють цю молитву щодня. Ісус стверджує: через Нього, Його вчення і справи, які Він прийшов здійснити в Єрусалимі, ключова молитва і головне сподівання юдаїзму збуваються. Це не «нова релігія» або новий спосіб життя, чужий давній мрії віруючого єврея, – це виконання Закону і пророків.
Але звідси напрошується висновок, надзвичайно важливий для усього Єрусалимського епізоду в Марка. Розміркувавши над відповіддю Ісуса, законник сам зробив цей висновок, який Ісус не вимовляв вголос, але який, поза сумнівом, мав на увазі: якщо такі головні заповіді, якщо це і означає любити Бога, служити Йому і поклонятися, то Храм, з щоденним, щотижневим і річним циклом жертвопринесень просто не потрібен. У пору кризи як і раніше необхідно любити Бога і ближніх, а жертвопринесення втрачають сенс.
Книжник схопив цю Ісусову думку і погодився з нею. Частково і тому Ісус зробив публічний акт у Храмі: Він приніс те виконання Закону, при якому Храм безнадійно застарів. От чому Ісус хвалить Свого співрозмовника словами, від яких у кожного б перехопив дух: «Ти недалеко від Божого Царства!».
Отже, на одному рівні цей епізод допомагає нам повніше зрозуміти, як Ісус розумів Свою місію і чому вважав необхідним оспорити центральне положення Храму в сучасній Йому релігії – позиція, що викликала в багатьох обурення і породила безпосередню небезпеку для Його життя. Ісус твердо вірив, що через Його месіанську діяльність Бог дасть людям можливість любити Його і любити один одного по-новому, так, як обіцяли пророки, любити любов’ю, що виходить з оновлених сердець і оновленого життя.
На іншому рівні це кидає виклик і нам, сучасним християнам. Чи можна побачивши наші церкви, наш спосіб життя, суспільства, що іменує себе «християнським», здогадатися, чого хотів від людей Христос, чиїми послідовниками ми себе вважаємо? Поставимо те ж питання по-іншому: що залишається непохитним під час кризи для вас і вашої общини? Любов до Бога і ближнього? Чи гонитва, в якій кожен рятує лише самого себе?