«А Ісус із Своїми учнями вийшов над море. І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї, і з Єрусалиму, і з Ідумеї, і з-за Йордання, і з Тиру й Сидону. Натовп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. І сказав Він до учнів Своїх наготовити човна Йому, через натовп, щоб до Нього не тиснулись. Бо Він багатьох уздоровив, так що хто тільки немочі мав, то тислись до Нього, щоб Його доторкнутись. І духи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: Ти Син Божий! А Він їм суворо наказував, щоб вони Його не виявляли.
І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього. І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх, і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів. І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро, і Якова Зеведеєвого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, цебто сини громові, і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта та Юду Іскаріотського, що й видав Його.»
У дитинстві я вболівав за команду “Ньюкасл Юнайтед” – уявіть собі, що творилося в нас у Ньюкаслі, коли впродовж п’яти років наша команда тричі вигравала кубок Футбольної асоціації, найстарішу нагороду у світі футболу, і з перемогою поверталася з Лондона, із стадіону Вемблі. Усе місто зустрічало гравців, вітало, святкувало. Щось подібне відбувається, коли в місто приїжджає футбольна команда: вулиці заповнені народом і залишається тільки дивуватися, звідки взялося стільки людей.
“Релігійним лідерам” нашого часу не часто вдається викликати подібний ентузіазм (хіба що збереться натовп, коли приїжджає Папа). Але Ісус не був “релігійним лідером” у нинішньому значенні слова. Люди стікалися до Нього з усіх боків передусім тому, що Він їх зціляв. В епоху, коли медичні знання, за нашими поняттями, наближалися до нуля, людина, здатна вилікувати кого завгодно від чого завгодно природно викликала ажіотаж. Новина ширилася від села до села, з однієї області в другу. Радіо тоді не було, як не було телебачення і газет, але “сарафанове радіо” діяло дуже ефективно. Несподівано містечко на узбережжі Галілейського моря переповнили паломники, що поспішали за зціленням або вели до цілителя своїх близьких.
Марко невпинно нагадує, що поряд з кожним вчинком Ісуса стояли явища, що мають інший сенс – глибокий і таємничий. Здатність зціляти діяла на духовному рівні, а не зводилася до медичної практики, а коли береться до уваги духовний рівень, людина виявляється уразливою для сил зла, для хвороби і смерті. Ці сили іменувалися “нечистими духами”, що мало на увазі, по-перше, їх нефізичну природу, яка, проте, якимсь чином впливала на людину і іноді вселялися в неї, а по-друге, передбачалося, що ці духи оскверняють захоплену душу і спонукають нещасного поводитися не так, як зазвичай поводиться людина.
Але ці духи впізнають сильнішого за них: вони визнавали в Ісусі не просто великого цілителя, але духовну владу і присутність абсолютно іншого рівня, ніж вони самі. От чому вони з криком вивергають справжнє іменування Ісуса, той самий титул, про який натовп ще і не подумував, і навіть учні могли тільки віддалено здогадуватися. Ісус – “Син Божий“, а це означає – Месія, істинний Цар Ізраїлю.
Небезпечні слова. Якщо по тому самому “сарафановому радіо” пошириться чутка, що новий цілитель претендує на царство або що люди приписують йому такі права, Іродові Антипі це не сподобається. От чому Ісус велів усім мовчати.
А тепер, після сум’яття і шуму натовпу, що набіг, наступний епізод – на вигляд інший, але з дуже близьким значенням. Старовинний псалом прославляв “суботній спокій Галілеї” і “тишу її пагорбів”, проте в гори навколо Галілейського озера люди вирушали зовсім не заради відпочинку на лоні природи, як нинішні європейські і американські туристи і мандрівники, а щоб змовитися і підготувати повстання. Черговий вчинок Ісуса дуже нагадує поведінку революціонера.
Скільки людей входить до парламенту вашої країни, сенату чи іншого представницького органу? Більшість людей у найрізноманітніших країнах не дадуть точної відповіді. Більше того: англійці (приміром) навряд чи підрахують, на скільки графств ділиться Англія, і, ймовірно, так само йде справа в багатьох інших регіонах світу. Ці числа випадкові, ми не надаємо їм особливого значення.
Але кожен єврей пам’ятав, що Ізраїль складається з Дванадцяти колін – або, принаймні, складався з дванадцяти. Ці дванадцять племен походили від дюжини синів патріарха Якова, чия доля описана в Книзі Буття. Десять колін було втрачено за сімсот років до Ісуса, коли ассирійці, що вторглися, увели їх у полон. Але пророки обіцяли прийдешнє відновлення народу, і всі юдеї чекали цього. Настане час, думали вони, і Бог поверне минуле, знову зробить їх великим народом.
Коли Ісус відібрав дванадцять учнів з величезного натовпу і наділив їх особливим статусом і особливими повноваженнями, кожен присутній добре розумів, що це означає. Цей вчинок ясніше за всякі слова свідчив: йдеться не просто про широкомасштабну місію зцілення і навіть не лише про духовне оновлення – настав час відновлення, на який усі так довго чекали. Народ буде відновлений на всіх рівнях –духовному, фізичному, соціальному і звичайно ж політичному. Такого роду реставрація відбувається усупереч існуючій владі і в гострій конкуренції з іншими аналогічними рухами. Ісус пішов у гори, як діяли в ту пору всі бунтівники: Він склав оперативний штаб з найближчих учнів і сховався від пильного погляду влади.
Але і тут ми знаходимо глибшу і темнішу сторону. Марко попереджає: один з дванадцяти в результаті стане зрадником. Але і зрада включена в загальний революційний задум: царство Ісуса відрізняється від усіх інших царств і здійснюється незвичайними методами.
Чи зможе сучасна Церква вивести на вулиці тріумфуючий натовп, на кшталт футбольної команди, яка щойно виграла кубок?