МАРІЯ З НАЗАРЕТУ

Марія, юдейська дівчина з Назарету, яку Бог споконвіку обрав Матір’ю Ісуса Христа, у східній духовності не є стільки об’єктом почитання, як всеосяжною присутністю, особою, яка сокровенно пов’язана з Божою ікономією. Наша любов до неї і поклоніння перед її особою – це почуття, що допомагають людині поринути в чудесне Боже діло, через яке Він ввійшов у людську історію, зробивши її таким способом історією спасення. Побачивши милість та ікономію Бога, якими Він вирішив наділити людину Своєю безмежною любов’ю, наш розум та уява не знають спокою, прагнучи розкрити і пояснити дива Марії як людини, жінки, матері. Христос – її Син. Він також її Бог та Відкупитель. І саме в Марії материнство стає тим, чим воно справді мусить бути: удосконаленням і спасенням людської душі.

Апостол Павло, заглиблений у східну культуру, що забороняла жінками показуватися чи говорити прилюдно, вважав їх досить негативним елементом у людських і, як наслідок, Божих справах. Таке культурне упередження перейшло на Захід, який прийняв його як щось священне й незмінне. Попри це, християнська душа пристрасно оспівує чудесні риси жіночости, притаманні Марії. Вона переконує нас, що жіночість – це динамічна сила, яка може і буде преображати світ, злучаючи всіх людей у велику сім’ю.

Таке об’єднання вже розпочалося в Марії як Матері Божій. Саме в Марії, як жінці й матері, ми також споглядаємо взаємини благодати й любови, які Бог установив з людством. Думки й почуття християнина щодо жінки підсумував Ґете: “Жінка – це дорога до неба”. Яка ж це справді неосяжна слава, коли Син Божий, Бог від Бога, народився – фізично народився! – від жінки і перебував під її опікою. “Той, хто невмістимий, тепер умістився в утробі” (Гимн втілення).

Жодна філософська чи богословська система не може виміряти глибину цього славного факту; але вірний може з трепетом і захватом святкувати цю подію.

ВСЕОСЯЖНА ПРИСУТНІСТЬ МАРІЇ

Римська Церква Гіппону (393) приписала, що “всі молитви, промовлені у святилищі, слід звертати до Бога Отця”. Цей припис підтвердив ще раз Картагенський Собор у північній Африці (397) Інколи цей наказ поширювали на всі літургійні молитви, навіть ті, що не промовлялися у святилищі чи під час богослуження. Ці приписи шанували упродовж століть, але за межами римської та християнської Африки жодна Церква не почувалася зобов’язаною дотримуватися таких суворих обмежень.

Схід, який визнавав багато дисциплінарних Соборів в Африці, ніколи не зважав на цей припис. Ефеський Собор (431), осудивши Несторія, звільнив християнську свідомість і дозволив більше зовнішніх виявів почитання Пресвятої Богородиці (Матері Божої), яке сягає ще початків християнства.

Справді, літургія є виявом віри, що живе в серцях християн. Це зовнішній вияв найглибшої реальности живого Христа в Церкві. Той, хто згадує Христа, згадує Його Матір. Тому поклоніння і любов, призначені Христові, також звернені до Його благословенної Матері. Це почитання згодом стало урочистим святкуванням подій з її життя, тісно пов’язаних з подіями в житті Христа; крім того, ці події також згадувалися на деяких позалітургійних службах.

До цих останніх належать вінки славослів’я, пісні радости, що радше вшановували Бога, Який через Богоматір виявив таку щедрість і любов до людства. Догматичні твердження, характерні для цих богослужень, – це не інтелектуальні чи наукові вияви віри. Радше це глибокі медитації, які поступово переростають у споглядання Божої тайни і підносяться до молитви, любови, почитання і хвалебних пісень.

Поетична мова гимнів, що вшановують Пресвяту Богородицю, вдається до висловлення почитання, що, як видається, не має жодних меж, але є природним виявом трансформації людини, до якої веде любов. Людина стає безконечно красномовною. Невпинний потік слави і похвали для Матері Божої змушує нас зрозуміти екстаз і поезію, яку жінка здатна пробудити в душі.

Споконвіку Бог обрав Пречисту Діву Марію знаряддям вияву цієї безконечної любови. Отже, вона є символом і знаком цілого творіння. Жінка і матір, вона є тією силою єднання, що дозволяє світові усвідомити велич духовного і фізичного материнства. Єва була матір’ю всіх живих. Марія є матір’ю всіх вірних і нового творіння у всій його повноті. Позаяк Марія є не лише звичайною матір’ю, але й Матір’ю Бога – більшою матір’ю, ніж будь-яка інша – гимни хвали часто лунають на її честь.

Попередній запис

ЦЕРКВА АПОСТОЛЬСЬКА

Наступний запис

ПРЕСВЯТА БОГОРОДИЦЯ