«А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить. Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану. Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше… Так буде й лукавому родові цьому!
Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити. І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають. А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої? І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої! Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!»
Одним з найсумніших епізодів мого пастирства був досвід мого спілкування з одним ув’язненим. Термін його перебування у в’язниці за серйозне шахрайство в бізнесі добігав кінця. Ув’язнений багато думав і читав у в’язниці, і здавалося, що він прийшов до християнської віри. Ця людина вирішила навіть вивчити грецьку, щоб читати Новий Заповіт в оригіналі і займатися богослов’ям. Я, як і деякі інші люди, допомагав йому як міг. Він здавався щирим, упокореним, готовим вчитися.
Пізніше, коли цей чоловік вийшов на свободу, я почув про нього такі речі, які мене вкрай занепокоїли. Він втратив можливість влаштуватися на роботу, знову почав шахраювати. Зустрівшись з ним, я нагадав про його власні добрі наміри, але він лише відмахнувся, сказавши, що цю нісенітницю потрібно просто викинути з голови. Шкода! Дім його душі був «порожній, заметений й прибраний», а звичка брехати і кидати слова на вітер повернулася. Благотворний вплив, яке зробило на людину принизливе покарання, миттєво випарувався.
Звичайно ж, таке відбувається не з усіма, але трапляється нерідко. Цей приклад добре ілюструє те, про що хоче сказати Ісус: преображення душі має бути істинним – остаточним і безповоротним, і це стосується не лише окремих людей, але й усього людства, а передусім – Ізраїлю. Для цього в народу було достатньо часу, його пам’ять зберігала кілька спроб кардинальних змін. Коли через манію величі сирійського правителя Антіоха Епіфана єрусалимський Храм був перетворений на язичницьку усипальню, Юда Маккавей і його прибічники підняли повстання, вигнали царя і очистили Храм (це сталося за двісті років до Ісуса). Але це не вирішило проблем Ізраїлю, який залишався в небезпеці. Потім дві впливові групи реформаторів спробували змінити цей стан речей. Фарисеї хотіли змусити людей наслідувати всі правила Тори дуже точно і ретельно, щоб звільнити Ізраїль від щонайменших ознак язичництва. Ессеї були сектою, ще педантичнішою в цьому питанні; вони жили за своїми власними суворими правилами. Пізніше, за декілька років до Різдва Ісуса, Ірод і його сім’я почали відновлювати Храм і нарешті зробили його однією з найкрасивіших споруд у світі. Багато хто вірив, що Ягве, Бог Ізраїлю, тепер повернеться в Храм і до Свого народу.
Але Ісус заперечує це. Ізраїль нагадує Йому душу, з якої був вигнаний демон, після чого вона залишилася порожньою; у такий «дім» демон охоче повернеться, щоб оселитися наново, та ще й приведе із собою приятелів – дрібних бісів. Ісус каже: припустимо, ви дійсно зробите революцію – «очистите і виметете» Ізраїль за допомогою Тори і молитов. От стоїть Храм, готовий до роботи, але він все ще порожній. Демони повернуться, і Ізраїлю стане ще гірше.
Неважко здогадатися, що Ісус не просто попереджає людей про небезпеки, пов’язані з вигнанням бісів. Це важлива частина доказу, що Його влада – від Бога. Усі проведені до Ісуса реформи не вдалися, бо після їх «очищення дому» у ньому знову оселилися зарозумілість і жорстокість, замасковані послухом Богу. Ісус хотів, щоб люди розкаялися і прийняли Євангеліє – інакше може статися катастрофа.
Уривок закінчується дивними словами про сім’ю Ісуса. Марко в паралельному місці свого Євангелія натякає, що рідні Ісуса турбувалися за Його розум (3:21). Схоже, що Ісус вважав прихід родичів перешкодою, що відволікає увагу учнів від Його проповіді. Але завдання Матвія – зовсім не в тому, щоб показати негативне ставлення Ісуса до сім’ї. Євангеліст хоче підкреслити Його дивне благовоління до учнів, які виконують волю Божу: саме вони – Його справжня сім’я.
Більша частина 12-го розділу Євангелія була присвячена нападкам на Ісуса тих людей, хто вважав Його справи небезпечними, навіть бісівськими, що підривали засади суспільства. І тільки мала група, що зібралася навколо Нього, не вірить цим звинуваченням і не боїться жодних ворогів. Ці люди розуміють, що, слухаючи Ісуса, вони наближаються до Бога і змінюють своє життя до кращого.
Це є і нашим завданням сьогодні при вивченні Євангелія. Невже ми, слухаючи слова Ісуса і бачачи Його діяння, залишимося осторонь або почнемо Його критикувати? Ні, ми слухатимемо Христа з благоговінням, а якщо нам вдасться виконувати Його волю, то ми відкриємо для себе новий шлях до Того, Кого Ісус називає Отцем.