«Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду! Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.
Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе. А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі. Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона! Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!»
Усім нам подобається грати в детективів. Щороку виходить безліч книг, п’єс, фільмів, в яких якийсь злочин довго ніким не може бути розкритим. Письменники створили образи великих сищиків, найбільш відомим з яких є Шерлок Холмс, вигаданий Конан Дойлем. Талант детектива полягає в здатності витягнути з маси непотрібної і заплутаної інформації той ключик, який приведе до розгадки злочину. Читач детективної історії може бути так захоплений сюжетом, описом характеру героїв і сотнею цікавих деталей, що пропустить якусь дрібницю, яка вже розкрила усю правду.
Супротивники Ісуса просять Його дати їм ключ до розуміння того, що Він робить, але Ісус відмовляється зробити це. Месія хоче, щоб люди самі відшукали цей ключ, але вони довго залишаються сліпі до очевидних підказок, які знаходяться навколо них; коли ж усе розкриється наприкінці Історії, буде вже надто пізно. Найважливішою підказкою є слова Ісуса про те, що Син Людський «перебуде три дні та три ночі… у серці землі». Тим самим Христос говорить про Своє майбутнє поховання і проводить паралель між Своєю долею і історією Йони пророка.
Іншими словами, Ісусове воскресіння стане тим самим знаменням, яке навіть Його супротивники не зможуть пропустити. Але вони упустять час, як і все ті, хто не повірив Христу. Вони будуть засуджені за те, що залишалися сліпі і глухі до всіх знамень і підказок, які весь час були перед їх очима.
Ісус нагадує про Судний день і порівнює Своїх сучасників з древніми язичниками, використовуючи два відомі біблійні епізоди. По-перше, після проповіді Йони, який вийшов з китової пащі, жителі Ніневії розкаялися, і місто було врятоване. По-друге, згідно 1Царів 10:1-10, цариця Шеви прийшла з півдня Аравійського півострова, щоб повчитися в Соломона – наймудрішого царя тих часів. Значить, і населення Ніневії, і цариця відгукнулися на заклик Бога Ізраїлю: у першому випадку – через пророка, у другому – через мудрого царя євреїв. Читачі Матвія вже знають, що Ісус є і пророком, і істинним Царем, Месією; тепер євангеліст підкреслює, що перед Ісусовими сучасниками була людина значніша, ніж Йона і Соломон.
Це якраз той знак, який повинен був помітити «сищик» I ст. (чи просто уважний спостерігач), але якого так і не побачили книжники і фарисеї. Цей уривок тісно пов’язаний з попереднім, де розповідалося про те, що Ісуса підозрювали у змові з дияволом. Тепер Матвій додає, що кожна людина має можливість сама визначити, чи є злим або добрим дерево і його плоди (вірші 33-34), а значить – і те, чи є всі Ісусові справи роботою Бога чи диявола.
Висновок очевидний. Бачачи, як Він зціляє людей, усі мали зрозуміти, що Ісусу допомагає Бог. Далі, у віршах 35-37, говориться про те, що люди повинні хоч би замислитися над власними справами і словами. Це передусім стосується книжників і фарисеїв, які щойно звинувачували Ісуса в застосуванні чорної магії і союзі із сатаною. Ісус, за тисячоліття до Зиґмунда Фрейда, знав про те, що мова людини часто видає її приховане ставлення до багатьох речей (звідси знаменитий вираз – «обмовка за Фрейдом»). Таємниця, яку людина намагається приховати, завжди вийде назовні, коли вона просто буде базікати про щось. Отже в день Страшного Суду ми будемо засуджені не лише за свої справи, але і за слова, які точно показують, що було в нас у думці і на серці.
Ісус звинувачує Своїх супротивників у тому, що вони (подібно до неуважних читачів детектива) не можуть знайти ключ до розгадки Його таємниці, оскільки занадто зайняті своїми власними проблемами. Це звинувачення стосується і тих, хто сьогодні чує і читає Євангеліє, але не може до кінця зрозуміти життя і справи Ісуса, як і взагалі те, що відбувається в церкві і світі. Невже ті язичники, які слухали Йону і Соломона, у день Суду зможуть докорити нас у тому, що ми упустили навіть такі явні знамення, яких у них не було?