«Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її. Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину. Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають. Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! Чи ви зрозуміли це все? – Так! – відказали Йому. І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.
І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.»
Минулого тижня я відвідав завершальний концерт великого музичного фестивалю. Стояв прекрасний літній вечір, і зала вщент була забита любителями музики. Обидва твори програми були захоплено прийняті відвідувачами, хоча перший з них належав невідомому композиторові, а другий був знаменитою і популярною симфонією. Якби в програмі концерту було згадано лише перший твір, відвідувачів було б зовсім мало, але організатори фестивалю добре знали свою справу: люди прийшли заради знайомої і улюбленої музики, але були зачаровані і новою для них дивовижною мелодією.
Ісус говорить про людину, яка знаходить скарб і за його допомогою примножує своє старе майно. Цей «скарб» – незвичайний, принципово новий погляд на світ, який несе із собою Царство Небесне. «Старе майно» – це мудрість віків, зокрема древні оповіді і надії Ізраїлю. Євангеліє, яке проповідує Ісус, дозволяє «новому» укоренитися в «старому», а також допомагає «старому» отримати свіже втілення, що хвилює.
Притча про людину, що знайшла скарб, є тільки в Матвія. Можливо, тут він виражає свій власний погляд на те, яким має бути християнський книжник, причому в його Євангелії нас вражає саме поєднання старого і нового. Матвій говорить щось, що шокує: ми були сліпі, а варто протерти очі – і перед нами відкриється, що Блага звістка Ісуса є найважливішим доповненням не лише історії Ізраїлю, але й всього світу.
Розказані тут притчі є центральною ланкою в Євангелії від Матвія. Зверніть увагу, що вірш 53 нагадує слова, якими закінчується кожен великий уривок оповідання, – 7:28, 11:1, 19:1 і 26:1. Розподіл книги Матвія на п’ять змістовних частин нагадує уважному читачеві про П’ятикнижжя Мойсеєве, але зміст її – новий і хвилюючий.
Євангеліє – це не просто релігійна ідея, над якою приємно поміркувати впродовж однієї-двох вільних годин. Це і не музейний експонат, яким можна помилуватися мимохідь. Євангеліє можна порівняти з казковим скарбом у тайнику, заради якого ви повинні продати все майно, щоб купити поле з цим тайником. Євангеліє – це найбільша, прекрасна і чиста перлина, яку ви можете собі уявити. Ця перлина призначена для вас, але ви зможете отримати її, лише відмовившись від усього, що цінували раніше.
Дві ці маленькі притчі спростовують поширену ідею про те, що різні релігії подібні до перлин в єдиній колекції. Є тільки один скарб, а все інше в порівнянні з ним не вартує нічого. Ця дорогоцінна перлина – саме Царство Небесне, про яке говорив Ісус і яке Він утілював у Собі. Без цього «нового» хвилюючого скарбу, усе, що у вас є, буде лише старою казкою, в яку більша частина світу вірить досі.
Рішення треба прийняти якнайшвидше ще й тому, що світ розвивається не циклічно, як думали багато філософів, а лінійно – від початку до кінця, і цей кінець нестримно наближається. Прихід Ісуса ознаменував початок великого Суду. Він учив законам Царства Небесного і Сам жив за цими законами. І світ розділився на тих, хто з ентузіазмом пішов за Христом, і тих, хто відкинув Його вчення.
Цей процес розподілу тривав за життя першого покоління християн і досяг свого апогею, коли в 70 р. Р. Х. Єрусалим, що відкинув Ісуса, був зруйнований римлянами. Цей процес триватиме до тих пір, поки Бог нарешті не перетворить світ на царство добра і справедливості. А ті люди, які грішили, брехали і коїли зло, будуть викинуті за борт цього нового життя – подібно до того, як рибалка викидає за борт човна непридатну рибу. Отже, перед кожним з нас стоїть серйозний, рішучий, доленосний вибір.
Ці притчі створюють для нас завдання на двох рівнях – розуміння і дії. Розуміння без дій – це порожня справа, але і дії без розуміння не мають сенсу. Якщо ми обдумаємо те, про що говорив Ісус, у нас виникне питання: що означає бути «книжником, навченим про Царство Небесне» у наші дні? Як нам добитися того, щоб наші думки, слова і життя йшли корінням у старі цінності, але в той же час несли в собі нові плоди Царства Небесного?