«Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!
Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його. Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.»
Після того, як Льюїс Керол прославився завдяки своїй книзі «Аліса в країні чудес», він вирішив написати продовження цієї історії. Читачам його нової книги довелося б навчитися «думати навпаки» – так само як Алісі треба було віддалятися від того місця, до якого вона хотіла добратися. Згадайте, як звичайнісінькі дії виглядають у віддзеркаленні; якщо вам колись доводилося стригти самим собі волосся чи голитися, дивлячись у дзеркало, ви знаєте, наскільки це непросто.
І от тепер Ісус теж просить апостолів «думати навпаки». Спочатку це здається неможливим. Петро щойно сказав від імені всіх апостолів, що вони вважають Ісуса Божим помазаником, істинним царем Ізраїлю, Месією. Після цього було б логічно скласти план подальших дій і знайти спосіб позбутися правлячого в даний момент царя, а також священиків, які насправді відводять Ізраїль зі шляху істинного.
Здається очевидним, що тепер треба йти в Єрусалим, збираючи дорогою своїх прибічників, щоб у відповідний момент несподівано захопити Храм і проголосити Ісуса царем. Саме тоді настане Царство Боже! Так Син Людський піднесеться у Своєму царстві! Поза сумнівом, саме так думали Ісусові учні.
Але Христовий план був віддзеркаленням цих очікувань. Так, Царство Боже швидко наближається, але воно прийде іншим шляхом, протилежним планам апостолів. Це буде шлях страждань і смерті. Ісус дійсно зіткнеться з правителями, первосвящениками і законовчителями Єрусалиму, але, на жаль, не Він буде переможцем. Христос каже, що потім Він воскресне з мертвих, але доки ні Петро, ні інші апостоли не можуть Його зрозуміти.
Ісусові учні вже знають, що Він передбачає щось немислиме і страхітливе (див. 26:69-75). І в цьому уривку Матвій розповідає про те, як сильно оступився Петро, почувши пророцтво Ісуса. Цей «камінь», на якому Христос збирається побудувати Свою церкву, на якийсь час стає хитким піском, так що Його недобудований будинок захитався. І тоді Петро почув на свою адресу ті ж слова, які раніше Ісус казав самому сатані (4:10). Тут міститься серйозне застереження всім, хто покликаний служити Господу і Його церкві. Ті, хто отримав найбільшу довіру, можуть заслужити і суворий докір.
Ісус стверджує, що Бог думає зовсім не так, як смертні і грішні люди. Він бачить істинний стан речей, тоді як ми – лише його перевернуте віддзеркалення. За словами апостола Павла, зараз ми бачимо світ «ніби у дзеркалі, у загадці», але врешті-решт зможемо побачити світ таким, яким його бачить Бог (1Кор. 13:12).
Ми покликані йти за Христом. Цей заклик чується крізь віки, як звук потужного дзвону віддаленої церкви, який кличе нас рушити в дорогу, кинувши всі свої справи і турботи. Уявіть, що луна від ударів такого дзвону розноситься по вулицях вашого міста, знову і знову закликаючи: бери свого хреста, та йди вслід за Мною, бери свого хреста, та йди вслід за Мною!
Цей шлях коштуватиме вам усього, що раніше було дорогим, але і дасть вам усе дійсно необхідне. На цьому шляху немає місця компромісам. Треба зректися свого життя, щоб набути душі… Це можна порівняти з навчанням плаванню: якщо ви не відірвете ніг від дна басейну, то ніколи не попливете. Пірніть у глибину – і тоді ви чи попливете, чи потонете, іншого не дано. Ходіння по дну басейну марне.
У цей момент Ісус зробив вражаючу заяву про те, що має статися ще за життя Його послідовників. Багато людей просто не могли зрозуміти Ісусових слів про те, що апостоли побачать як «прийде Син Людський у славі Свого Отця». Адже Він мав на увазі не величні події наприкінці історії, які ми називаємо «другим пришестям» Христовим. Ці слова означають, що за стражданнями Ісуса відбудеться справедлива подяка, коли Він повстане з мертвих і отримає всяку владу «на небі й на землі» (28:18).
Тим, хто йде за Христом сьогодні, Він дає такі ж великі обітниці. Ісус – вже воскреслий Господь, Який Вознісся на Небеса. Нам не треба чекати, як Його сучасникам, виправдання страждань Ісуса. Усе це вже сталося. Йти за Христом – означає вчитися «думати навпаки»: те, що світ називає великим, вважати дурістю, а то, що світ називає дурістю, – цінувати як істинну мудрість. Якщо чіплятимешся за своє життя і своє майно – втратиш усе це, а якщо віддаси життя і все, що маєш, – врятуєшся. Здається, у кожному поколінні є люди, готові сприймати ці Христові слова серйозно. Чи зможете ви приєднатися до них?