«Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його, та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого. Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму. Так само і другий, і третій, аж до сьомого. А по всіх вмерла й жінка. Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її. Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили. Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі. А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих. А народ, чувши це, дивувався науці Його.»
Колись я був членом університетського комітету, до складу якого входили дві літніх людини. Вони постійно протидіяли всім нововведенням, обов’язково придумуючи якусь безглузду історію щодо того, чим це нове може закінчитися.
Приміром, хтось запропонував встановити в холі університету поштові скриньки, щоб кожен студент міг легко забирати з них свою пошту. Один з ретроградів відразу ж намалював таку картину: «Уявіть, що ці ящики займуть усю стіну до самої підлоги. Припустимо, хтось раптом зайде в хол із собакою, який вирішить підняти лапу прямо над ящиками. Невже ви хочете, щоб подібне сталося з вашою поштою?» Цей безглуздий аргумент змусив усіх розсміятися, але все таки він досяг своєї мети: у більшої половини комітету виникли сумніву щодо розумності пропозиції.
Наскільки відомо з історичних джерел, саддукеї теж уміли розповідати безглузді історії, щоб виставити ідею воскресіння безглуздою і неправдоподібною. Історія, розказана ними, нагадує казку про Білосніжку і сім гномів, але вона змальовує дуже неприємну ситуацію.
Очевидно, що саддукеї передусім хотіли зганьбити нове, революційне вчення про майбутнє воскресіння людей Богом; як і усі, хто перебуває при владі, вони не хотіли жодних революцій, навіть теоретичних. Але за часів Ісуса це вчення вже було прийняте багатьма релігійними школами, зокрема фарисеями. Історія, розказана Матвієм у цьому уривку, нагадує нам про те, як далеко можуть зайти люди, які захищають свій високий соціальний статус і духовний авторитет.
Саддукеї посилаються на біблійний закон, який може здатися нам досить дивним (Повт. 25:5): у разі смерті одруженого бездітного чоловіка його вдову має взяти в дружини брат померлого; при цьому первісток, що народиться в цій новій сім’ї, має носити ім’я померлого чоловіка і наслідувати його майно. Цей закон був життєво важливий для народу, Ізраїль усіма способами намагався не допустити зникнення жодного зі своїх родів.
Але, по-перше, Ісус прийшов, щоб відновити життя Божих людей всього світу, які віднині будуть відмічені не своїм походженням, а прийняттям Євангелія. Старі сімейні закони більше не знадобляться.
По-друге, коли Бог воскресить Своїх людей, вони житимуть у новому світі, в якому не буде смерті. Іншими словами, їх воскресіння припинить нескінченний цикл народжень і смертей. Це означатиме абсолютно новий спосіб життя, про який ми зараз можемо тільки здогадуватися: нам дуже важко уявити собі безсмертне тіло, оскільки наші тіла увесь час руйнуються. (Апостол Павло обговорює це питання в 15-му розділі Першого Послання до Коринтян.) У «житті майбутнього віку» у нас відпаде необхідність продовжувати свій рід, і, отже, не буде нужди в сексуальній активності. Багато християн не можуть уявити собі світ, в якому не буде шлюбу, але Ісус каже, що люди будуть «як Анголи». Якщо вам здається, що це робить Бога супротивником усіх задоволень, згадайте забавне порівняння К.-С. Люїса: люди, які намагаються уявити собі сексуальні стосунки після воскресіння, подібні до дитини, для якої найбільше задоволення, – їсти шоколад, і вона думає, що саме цим займатимуться люди в раю.
Найголовніше полягає в тому, що саддукеї не розуміли істинного значення Біблії, що свідчить про безмежну могутність Бога. Вони забували, що Бог Ізраїлю є ще і Творцем всього світу. Господь називає себе Богом Авраама, Ісака та Якова, які померли дуже давно, але для Бога вони все ще живі, і одного разу Він воскресить їх разом з іншими Божими людьми.
І фарисеї, і саддукеї знали, що люди, які вірять у своє майбутнє воскресіння, готові працювати в ім’я Господнє вже зараз, оскільки вони жадають початку виконання Божих обітниць. Революція, на яку натякав Ісус у суперечці про сплату податку кесареві, – це прихід Царства Божого. Тоді всі царства світу, що тримаються на владі смерті, будуть знищені і почнеться безсмертне життя в новому Божому світі.