Існує ще одна класична модель подружньої дисгармонії, настільки поширена тепер, що я хотів би присвятити цілий розділ її причині і наслідкам. Багато з вас впізнають себе на подальших кількох сторінках. Инші впізнають батьків, друзів чи, можливо, розлучену пару, яка живе навпроти.
Ця проблема зароджується в дитинстві, ще задовго до того, коли молода пара стає перед вівтарем, аби сказати «так». Наша культура непомітно навчає дівчину, що подружжя – це романтична пригода на ціле життя; що сповнені любови чоловіки цілковито відповідають за щастя своєї жінки; що добрі стосунки між чоловіком і жінкою здатні сприяти задоволенню всіх її потреб й бажань; і що чоловік винен у тому, що смуток чи горе спіткало жінку. Принаймні він має змогу прогнати їх, якщо виявить таке бажання. Инакше кажучи, багато американських жінок беруть шлюб, маючи великі романтичні сподівання, які конче будуть зруйновані. Така тенденція не тільки готує ґрунт для розчарування і хвилювання в майбутньому, але й також лягає важким тягарем на чоловіка, який змушений творити неможливе.
На жаль, характер господаря дому також формувався під впливом облудних уявлень. Він довідався, мабуть, від свого батька, що його єдиний обов’язок – матеріяльно забезпечувати сім’ю. Він мусить здобути фах чи організувати бізнес і досягти успіху будь-яким коштом, видершись на вершину успіху і досягнувши високого стандарту життя, і це сприятиме утвердженню чоловічої гідности.
Йому ніколи не спадає на думку, що він має емоційно підтримувати свою дружину. Бійтеся Бога! Якщо чоловік оплачує сімейні рахунки і зберігає вірність, то чого ще може просити жінка? Вона просто не розуміє, чого він хоче.
Такі суперечливі припущення зіткнуться в неминучому конфлікті впродовж ранніх років життя в подружжі. Молодий Джон як навіжений бореться з конкурентами на ринку і думає, що дружина неодмінно оцінить його успіхи. На його великий подив, вона не тільки байдуже ставиться до них, але й навіть ображається, що робота поглинає весь його час. «Я роблю це для тебе, золотко!» – каже він. Діяна не впевнена.
І поступово через таке нерозуміння в Діяни формується глибокий, тривкий гнів, а в Джона – здивування і кривда. Така модель спричинила мільйон розлучень за минулі десять років. Дружина переконана, що її низька самоповага і горе – це результат романтичних невдач чоловіка. Рік у рік вона відчуває дедалі більшу кривду й ворожість, тому що він так мало присвячує часу сім’ї. Жінка злісно нападає на нього за нібито навмисні образи і картає за небажання змінитися.
З иншого боку, Джон не готовий задовольняти її потреби. Батько не давав йому такого прикладу, і чоловічий, войовничий темперамент не призначений для романтичних устремлінь. Крім того, робота висмоктує з його тіла майже всю енергію. Це цілковита безвихідь. І видається, що рятунку немає.
На початку Джон час від часу поступався Діяні. Бувало й так, що він гнівався і починав бурхливу сварку. Через ці сутички він почувався жахливо наступного ранку. Поступово особистість Джона починає змінюватися. Йому огидні конфлікти з дружиною, і він рятується завдяки усамітненню. Як і більшість чоловіків, найбільше він вимагає від оселі спокою. Отже, він знаходить способи для втечі. Він читає газету, дивиться телебачення, працює в майстерні, рибалить, стриже траву, грає в гольф, працює за столом, іде на футбольний матч – тільки щоб не опинятися на шляху своєї сердитої дружини. Чи це умиротворяє її? Навряд! Вона ще більше шаленіє, коли її гнів ігнорують.
Так, вона знемагає без уваги і зганяє свою злість на чоловікові. А як він реагує на це? Ховається. Стає мовчазнішим. Утікає. Коло замкнулося. Що більше гніву вона виявляє через його збайдужіння, то більше він віддаляється. Через це невдоволення дружина спалахує ще більше. Вона вже сказала усе, що могла, і не одержала жодної відповіді. Тепер вона почувається безсилою і зневаженою. Щоранку вона іде на роботу, де може спілкуватися з подругами, але емоційне виснаження триває.
Коли стосунки погіршилися такою мірою, дружина часто вдається до дуже невдалої тактики. Вона шукає способу і собі завдати болю чоловікові. Вона соромить його, розповідаючи бізнесовим партнерам, яким негідником він є удома. Вона відмовляється виконувати офісні доручення чи якось инакше допомагати йому на роботі. Вона розповідає про нього історії знайомим у церкві. Вона відкидає статеві відносини з ним і розхитує його взаємини з дітьми. Безумовно, вона може бути грізним опонентом у мистецтві чвар. Ніхто у світі не може дошкулити Джону більше, ніж його власна дружина.
Дозвольте пояснити, що я не спішу звинуватити цю жінку. Вона має підстави для протесту. Чоловік належно не задовольняє її потреб і є невиліковним трудоголіком. Поки що чоловіка можна визнати винним за всіма пунктами.
Але кожна історія має дві площини, і версію Джона слід також розглянути. Дружина помилково вважає, що її задоволення цілковито залежить від нього. В емоційному житті не можна покладатися на когось иншого. Тільки Діяна може ощасливити себе! Вона не має права перекладати цей тягар на плечі Джона. У доброму шлюбі домінантні потреби задовольняються у взаєминах, однак кожен подруг розвиває свої індивідуальну ідентичність, інтереси та знайомства. Це може бути найделікатніший акт у подружжі. Надзвичайна незалежність так само деструктивна для взаємин, як і повна залежність.
Ще більше непокоїть те, що американські жінки більше схильні до нереалістичних сподівань щодо подружжя, ніж їхні сестри в решті світу. Фільми і телебачення пробуджують у них відчуття, що романтичний захват – це не тільки їхнє природжене право, але й найважливіший аспект подружжя. Коли цього «почуттєвого» елементу бракує, сім’я приречена. Вона стане для жінки непотребом. І трагічно, що навіть турбота про дітей не здатна врятувати подружжя.
Дозвольте мені прямо і щиро поговорити з жінками, які опинилися в такому ж становищі. Глибоко поважаючи вас, я вважаю своїм більшим покликанням допомогти вам визнати себе частиною проблеми. Сердиті жінки, яких я консультував, не могли визнати своєї вини – так сильно їхню увагу поглинали неповага і невдачі їхніх чоловіків. Але жінки, безумовно, посприяли, щоб чоловіки стали саме такими.
Погляньте на це так. Словесні докори ще ніколи не наповнювали любов’ю і чуйністю. Ви не можете принизити чоловіка, а згодом сподіватися, що він задовольнить ваші емоційні потреби. Він не з того тіста виліплений. Замість нападу на нечуйного чоловіка і тим самим віддалення його ви можете прихилити його до себе, використавши инший метод. Треба звільнити його від тягаря – трохи відступити назад – уникати затертих звинувачень і скарг – уникати удавати, що потребуєте його менше – належно цінувати те, що він робить правильно і як розважає вас. Щастя, наче магніт, здатне дивовижним чином притягувати до себе.