Що саме означає надіятися? Ми зазвичай кажемо: «Я надіюся, що все буде добре» або «Я надіюся виграти в лотерею».
Але християнська надія – не видавання бажаного за дійсне, не оптимізм чи розрахунок на везіння. Християнська надія є страхуванням і гарантуванням, що те, що обіцяне Ісусом, збудеться, бо Він є Бог і бажає бути милосердним до нас. Більше, ніж будь-коли, наш стривожений світ потребує цієї «реальної» надії на Ісуса як Милосердя Боже.
Ісус є нашою надією через усе те, що Він обіцяв нам – особливо через обіцянку життя вічного для тих, хто в Нього вірить. Довіра Його обіцянкам забезпечує нам ключ до розуміння надії, а далі й життя в надії.
Але як саме нам жити в надії? Вірою в Ісуса! Маємо довіритися Йому в усіх аспектах нашого життя.
Щоб справді зрозуміти біблійну чесноту надії і наш заклик довіряти Ісусові, ми повинні також розглянути, як дві інші біблійні чесноти – віра і любов – закликають нас довіряти Ісусові.
Можемо приймати довіру у вигляді парасольки, що накриває віру, надію і любов, щоб вони співдіяли заради нашого освячення і спасіння. Тоді довіра є живою вірою в Ісуса, стійкою надією на Ісуса і палаючою любов’ю до Ісуса.
Існують також часові виміри віри, надії і любові, які показують нам, як довіряти Ісусові в усі часи. Віра дивиться в минуле, дивиться, що Ісус зробив для нас. Надія дивиться в майбутнє, на те, що Ісус обіцяв нам і що приготував для нас. Любов огортає минуле, теперішнє і майбутнє – це вічне «тепер» Божої любові до нас в Ісусі Христі.
Написавши мовою віри, надії і любові слово «ДОВІРА», ми читаємо його по буквах як:
- Докорінна
- Основоположна
- Впевненість:
- Ісусів
- Рятунок
- Абсолютний.
Через довіру Ісусові ми приймаємо любов Бога, яка проливається в наші серця і яка є джерелом нашої надії. Апостол Павло каже нам: «А надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам» (Рим. 5:5).
У листі до євреїв Бог «вжив клятви» для нас, як спадкоємців обіцянок Ісуса, щоб ми «мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами, що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону, куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус…» (Євр. 6:18-20).
Таким чином, надія є «безпечним і міцним якорем». Вона дає нам «сильну заохоту», якої ми потребуємо, щоб бути терплячими в наслідуванні Ісуса. Вона підтримує нас, коли ми зустрічаємо розчарування і випробування в цьому житті, аж поки не будемо цілком огорнені Божою любов’ю в житті наступному. Яким же коштовним даром є надія! Це саме те, чого нам треба, особливо в наш час, який відображає глибокий неспокій і страх майбутнього.
Тож, що я можу робити? Я можу молитися, щоб через дар Святого Духа я міг повсякчас надіятися на Ісуса як Милосердя Боже!