Протягом століть філософи ведуть дискусії навколо питання «Чи є Земля найкращим з можливих світів?» Дебати виникають з припущення, що всезнаючий, всемогутній, люблячий Бог природно мав би створити пречудове місце для існування Свого творива. Але погляньте на деякі властивості нашої планети – вірус СНІДу і синдром Дауна, спинна грижа і поліомієліт, скорпіони і мухи цеце, землетруси і тайфуни. Хіба не міг Бог зробити краще? Вольтер досить саркастично говорить про це в своїй Кандіді: «Якщо це найкращий з можливих світів, то які ж тоді інші?»
В колишні часи Християни-теологи, такі як Августин і Фома Аквінський, сперечалися, що Бог таки справді створив найкращий з можливих світів. Сьогодні ж, після двадцяти століть природних і спровокованих людиною жахіть тільки найсміливіші мислителі змогли б обстоювати це твердження.
Я звичайно не намагатимусь будувати докази того, що Земля є найкращим з усіх можливих світів. Але одна з причин, чому я витратив стільки часу на вивчення біології болю, полягає в тому, що я переконаний, що сучасним філософам не дуже вдається оцінити всю складність акту творіння. Вони допускають, що все, що потрібно зробити Богу, ще змахнути чарівною паличкою і прибрати усі небезпеки життя на Землі.
Аби надати своєму погляду переконливості, тим, що критикують цю планету, потрібно намалювати досконалий всесвіт, з повною системою законів природи, які в результаті привели б до значно менших людських страждань. Уявіть собі кілька таких можливих варіантів. Чому б просто не усунути усі бактерії? Це стало б катастрофою: на даний час визначено 24 000 різних підвидів бактерій, і тільки кілька десятків з них приводять до захворювань. Тайфуни? Бангладеш і Індія з болісного досвіду дізналися, що кліматична система землі зав’язана саме на цих основних атмосферних перешкодах: у ті роки, коли немає тайфунів, також немає і дощу.
Творіння включає в себе вибір з можливих варіантів. Коли під час їзди на лижах я ламаю собі ногу, я можу мріяти про міцніші кістки. Можливо кістки і могли б бути створені міцнішими (хоча науковці так і не змогли знайти більш міцний матеріал для імплантації), але тоді мої ноги були б товстішими і важчими, скоріш за все зробивши мене громіздким і практично нездатним до лижні. Якби пальці моїх рук були товстішими і більш витривалими, більшість звичних людських дій – наприклад гра на піаніно – були б для мене неможливими. Творець мусив зробити цей непростий вибір між міцністю і рухливістю, вагою і масою.
Д-р Поль Бренд відчув смак схожого непростого вибору, коли намагався створити простий больовий сенсор, аби захистити руки своїх пацієнтів з проказою. Ось що він дізнався:
«Чим більше я заглиблююся в закони природи – атом, всесвіт, тверді тіла, молекули, сонце і навіть більше, взаємодію усіх механізмів, необхідних для підтримки життєдіяльності – тим більше все це мене приголомшує. Весь витвір міг б рухнути як колода карт, якби був усунутий один з таких факторів. Дехто з людей щиро вірить, що весь дизайн і точність у природі виникли випадково, що якби мільйони молекул бомбардували одна одну достатньо довго, нервова клітина і сенсор у результаті ставши в точно потрібний ряд, просто мусили б виникнути. Цим людям я пропоную спробувати створити один такий ряд, як це спробував зробити я, і подивитися, з якого разу їм це вдасться.
Більшу частину свого життя я присвятив хірургії рук. Я міг би заповнити немалу кімнату книгами, які пояснюють різноманітні способи виправлення пошкодження руки. Але я жодного разу не зустрічав такого методу – жодного – який би пропонував спосіб покращити здорову руку. Задум сам по собі просто неперевершений, а біль звичайно є частиною цього задуму. Дев’яносто дев’ять зі ста рук є абсолютно нормальними. Але для людей з відхиленнями в чутливості статистика наводить дані точно навпаки: 99 відсотків мають той чи інший вид неправильної будови чи порушення функціональності, і тільки через те, що їхня больова система працює неналежним чином».
Більша частина страждань на нашій планеті виникла у зв’язку з двома принципами, які Бог заклав у Своє творіння: фізичний світ, який функціонує згідно з послідовними законами природи, і людська свобода.
Присвятивши Себе цим двом принципам, хорошим по своїй суті, Бог допустив можливість їхнього зловживання. Наприклад, вода дуже корисна для нас і для всіх інших створінь через свою «м’якість», свій рідкий стан і питому вагу. Але саме ці її характеристики надають їй несприятливу для нас властивість – топити нас – або ще більш небезпечну її властивість, можливість для нас втопити когось іншого.
Візьмемо інший приклад – деревина. Вона приймає участь у плодоношенні дерева, підтримує крону, що дає тінь, і дає притулок птахам і білкам. Навіть відокремлена від самого дерева, деревина дуже цінна. Ми використовуємо її як паливо, аби нагрітися, і як будівельний матеріал для спорудження будинків і виробництва меблів. Саме такі важливі якості деревини, як твердість, негнучкість і здатність до горіння, роблять можливими ось ці її функції.
Але як тільки ви посадите дерево з такими його характеристиками в світі, населеному вільними людьми, ви впроваджуєте можливість недоцільного його використання. Людина, маючи повну свободу, може взяти колоду і скористатися її міцністю, вдаривши нею іншу людину по голові. Я допускаю, що Бог міг би кожного разу втручатися і змінювати якості деревини на щось схоже на губку, щоб палиця чи кийок легенько відстрибували при ударі. Але не для цього Бог створив все саме так. Він задіяв фіксовані закони, які наша неправильно скерована свобода може перетворити на зло.
(Бог, можливо, мав на увазі саме цей аргумент, у Своєму фінальному зверненні до Йова. Вислухавши його нарікання, яких вистачило на цілих тридцять п’ять розділів, Він нарешті з’являється Йову особисто, просто збиваючи його з ніг потужним описом створеного Ним світу. Бог з гордістю вказує на декілька найдивовижніших екземплярів Свого творіння, і тоді дає Йову можливість запропонувати якісь виправлення чи покращення. Чи насмілиться він запропонувати, як інакше можна керувати світом? Ви могли б подумати, що Бог і Йов порівняли свої конспекти – і вгадайте, хто переміг?)
Чи несе Бог якусь відповідальність за страждання цього світу? В певному непрямому сенсі, так. Але дати дитині пару ковзанів, знаючи, що вона може впасти, і збити її з ніг на льоду – це дві різні речі.
У світі, який функціонує згідно фіксованих законів і який населений людськими істотами з вільною волею, захисна больова система, чудовий дар для нас, так само може стати предметом хибного застосування. Чи міг Бог створити її дещо інакше? Чи не міг Він залишити певні переваги больової системи, усунувши деякі недоліки? Питання в тому, чи змогла б будь-яка застережна система, що не включає в себе елемент страждання, працювати достатньо ефективно. Як показують експерименти д-ра Бренда і досвід людей, що не відчувають болю, для нас недостатньо отримати сигнал тривоги, коли наближається ймовірність болю. Нам повинно боліти, аби ми вдалися до дій.
Хтось може невпинно сперечатися про те, чи не міг Бог створити наш світ інакше. Створити вимикач для болю? Створити тропічні зливи, але не урагани? На один вірус або три бактерії менше? Ніхто з нас не знає відповіді на ці запитання, чи навіть на таке важливе запитання, як той чи інший вірус з’явився на світ. (Чи був він навмисне створеним Богом? Чи це наслідок гріхопадіння? Чи дія сатани? Чи генетичні мутації?) Але таке припущення викликане власною відвертою відповіддю Бога на запитання: «Чи втілює Земля найкращий з можливих світів?» І відповіддю є незаперечне НІ!