З раннього віку я наполегливо шукав Божу волю у своєму житті. Люди, які в ті роки були для мене зразком для наслідування, вказували на те, що Господь звертається до мене винятково через Біблію. Псалом (119:105) каже: «Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї». Ці слова потверджують, що Боже Слово – це той налобний ліхтарик, який вказує шлях у непроглядній темряві та вірно провадить на темних етапах життя.
Одна подружня пара, що працює з нами у фундації «Господь допомагає» і яка кілька років керувала будинком для гостей, упродовж подружнього життя знайшла в біблійних текстах численні вказівки для прийняття важливих рішень. Відколи одружилися, вони мріяли відкрити такий будинок для християнської спільноти.
Тоді подружжя отримало підказку в біблійному тексті: «Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе. Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав!» (Дії 10:19-20). Подружжя не розуміло, що для них означає цей текст, навіть після того, як він знову і знов потрапляв їм на очі. Зрештою, його просто відклали.
А одного дня вони отримали лист від президента фундації «Господь допомагає» з таким змістом: «Ми шукаємо подружню пару, яка могла б керувати будинком для Біблійного осередку в Зеевісі[1]. Нам рекомендували вас… Якщо цей лист щось до вас промовляє, то ми троє (і тут був перелік трьох прізвищ керівників фундації) могли б вас відвідати …».
Чоловік та дружина прочитали ці рядки. Тоді здивовано глянули одне на одного. Раптом біблійний уривок, який вони так довго не могли зрозуміти, набував значення: «Онде три чоловіки шукають тебе… Піди з ними без жадного сумніву». Невдовзі вони вирішили прийняти отриману пропозицію.
Прямі Божі імпульси
Посеред літніх канікул з дітьми, далеко від нашого дому, моя дружина Гайді, щойно прокинувшись, сказала мені: «Сьогодні хтось із нас повинен провідати Анну-Марію». Анна-Марія була молодою дружиною нашого друга, яка невдовзі після їхнього весілля захворіла на рак. Уже кілька місяців вона жила то вдома, то в лікарні, сподіваючись залишитися зі своїм чоловіком та маленьким сином.
І чому моїй Гайді саме цього ранку прийшла така думка? Я намагався відмовити її від цієї ідеї, тому що друзі мешкали далеко від місцевости, де ми відпочивали. Я запропонував заїхати до них, коли повертатимемося додому. Проте моя дружина була невблаганною – ми мусимо це зробити сьогодні. Врешті-решт зійшлися на тому, що вона залишиться з дітьми, а я після обіду поїду до Анни-Марії.
На околиці міста я зупинився. Мета мого візиту – принести хворій молодій жінці слова підбадьорення. Я відкрив Біблію і зупинився на псалмі: «В Твою руку кладу свою долю» (Пс. 31:16). Я зателефонував своєму другові, щоб повідомити про свій візит. Та його теща сказала, що Анна-Марія знову в лікарні.
Коли я прибув туди, час відвідин уже закінчився. Я пройшов крізь натовп людей, що саме виходили з приміщення, і на верхніх поверхах знайшов потрібну палату. Ставши над ліжком хворої, я сказав: «Анно-Маріє, я приніс тобі добру новину: “В Твою руку кладу свою долю”».
Вона поглянула на мене своїми великими, глибоко посадженими очима. «Так, це добра новина». За мить після цього вона втратила свідомість, а через кілька годин пішла з життя. Ми з другом стояли над її ліжком. Він дякував Богові за життя своєї дружини. Опісля ми мовчки сиділи поруч, поки не стемніло. На зворотній дорозі мене переповнювала вдячність за те, що, незважаючи на численні сумніви, я все-таки піддався на вмовляння дружини.
Через три дні я поїхав на похорон Анни-Марії. Священик зачитав уривок з Біблії: «В Твою руку кладу свою долю».
[1] Місцевість у Швейцарському кантоні Ґраубюндені, – прим. пер.