Насамперед це запитання спонукає нас визнати відповідальність за ближніх. Ближні – це наші сім’ї, наші друзі і колеги, люди, які живуть по сусідству, і ті, кого ми зустрічаємо в щоденному житті. Усі вони частина людської родини, до якої ми належимо. Ми всі глибоко пов’язані один з одним. Коли Бог запитує нас: “Де твій брат?” – це стосується людей, про яких ми повинні подумати насамперед. По суті Бог питає: “Чи готовий ти прийняти певну відповідальність за благополуччя тих чоловіків і жінок, з якими постійно проводиш час?”
Як ви пригадуєте, Каїн відкинув це запрошення. Коли Бог запитав про те, де його брат, він мав чудову нагоду продемонструвати, що насправді означає бути відповідальним членом Божої людської родини. Він міг сказати Богові: “Господи, я вбив свого брата. Я вчинив жахливо. Я згрішив перед Тобою і Твоєю родиною. Пробач мені, будь ласка. Я намагатимусь загладити свою провину в будь-який спосіб, наскільки це можливо”. Уявіть, якщо зможете, творчі і життєдайні наслідки, які б випливали з такої відповіді для цілого світу.
Проте відповідь Каїна показала безапеляційну відмову брати хоч якусь відповідальність щодо свого брата. “Не знаю. Чи я сторож брата свого?” Дослідники Святого Письма вказують на те, що єврейське слово, яке Каїн вжив на означення “сторож”, використовувалося також і стосовно тварин. Пастухів називали “сторожами” кіз та овець, а також інших домашніх тварин. Іншими словами, безсердечна і черства відповідь Каїна на запитання Бога могла би звучати якось так: “Як мені знати, де мій брат? Зрештою він і справді поводився як тварина. Чи ж я повинен піклуватися про тварин?” Він вперто відмовлявся від будь-якої відповідальности за благополуччя свого брата як подібної до нього людської істоти.
Ви можете подумати, але ж і мій ближній повинен брати на себе відповідальність за власне життя? Безперечно, так і має бути. Усі ми повинні нести відповідальність за власне життя. Насправді за деякі речі в нашому житті відповідальні тільки ми і ніхто крім нас. Поміркуйте, наприклад, про вибір, який ми робимо, і рішення, які ми приймаємо кожного дня.
Ніхто інший, окрім нас, не може нести за них відповідальність. Однак запитання Бога, здається, таки містить у собі думку, що ми певною мірою відповідальні за те, що відбувається з людьми, які нас оточують. Наша справа з’ясувати, які межі цієї відповідальности.
Повернімося до історії про молодого чоловіка, який загинув в автокатастрофі. За певні рішення, які він прийняв самостійно, відповідальний він і ніхто крім нього. Він вирішив піти на корпоративну вечірку. Він вирішив погодитися на пропозиції колег і пити алкогольні коктейлі. І немає кого звинувачувати за ці рішення. Проте його старші колеги не без провини. Вони зловживали своїм впливом на нього, спонукаючи до вживання алкоголю. Вони могли стримати його і не дозволити їхати додому в нетверезому стані. Насправді життя кожного з нас тісно пов’язане із життями тих, хто нас оточує.
Не важливо, визнаємо ми це, чи ні, наші дії справді впливають на тих, хто поруч. Боже запитання до кожного з нас: “Де брат твій?”, “Де сестра твоя?” – спонукає визнати це.
Наша відповідальність стосовно ворогів
По-друге, це запитання запрошує нас визнати відповідальність стосовно ворогів. Однак таке визнання відбудеться лише за умови, що ми готові розглядати ворогів як своїх “братів” і “сестер”. Наше звичне налаштування є цілком протилежним. Ми схильні їх демонізувати. Для нас вони інакші. Вони погані, а ми хороші. Вони навіть не варті, щоб ними перейматися. Іноді ми навіть хотіли б, щоб вони померли. Проте Біблія дуже чітко говорить про одну річ. Бог таки піклується про них і хоче, щоб ми визнали, що і ми, і вони належимо до одної людської родини. Нам дуже, дуже важко зробити це, особливо якщо нас хтось сильно образив.
Бог хотів, щоб Каїн звершив саме таку мандрівку. Очевидно, що Каїн розглядав Авеля як загрозу. Чому б інакше він убив його так холоднокровно і жорстоко? В його серці мусила бути глибока образа на Авеля. Можливо, Каїн відчував, що батьки любили Авеля більше, ніж його. Можливо, він заздрив тому, що Авель більш обдарований і успішний. Можливо, колись у дитинстві, коли вони разом зростали, Авель сильно його образив. Якою б не була причина ворожнечі між ними, Авель став ворогом Каїна. Боже запитання спонукало Каїна подивитися на Авеля як на брата.
Легенда, від якої холоне в жилах кров[1], лише вкотре доводить цю думку. Однієї ночі в середні віки, два лицарі в повному обладунку їхали на конях різними стежками. Обоє були впевнені, що навіть за милю немає жодної душі. Їхні стежки перетнулися і лицарі накинулися один на одного в темряві густого лісу. Обоє були сильно налякані і кожен з них помилково сприйняв рухи іншого як ворожі жести. Тому вони розпочали бій, кожен з переконанням, що його атакують і він мусить захищатися.
Двобій ставав все запеклішим, аж поки одному з лицарів не вдалося збити іншого лицаря з коня. Одним потужним ударом він проколов списом серце чоловіка, що впав. Він зліз з коня і пошкандибав до супротивника, якого щойно вбив. Знявши шолом, що прикривав його обличчя, він, на превеликий жах, при блідому місячному сяйві упізнав свого брата. Він помилився, сплутавши члена своєї родини з ворогом, і убив його.
Чи можемо ми навчитися бачити у своєму ворогові брата чи сестру? Історія про Каїна і Авеля пригадує нам, що коли ми налаштовані бачити ворога один в одному, з цього неодмінно випливає деструктивна поведінка. Проте, якщо ми налаштовані бачити в наших ворогах таку саму людську істоту, як і ми, може відбуватися цілком протилежне. Те, як ми налаштовані бачити інших, суттєво впливає на нашу поведінку щодо них, особливо, якщо це наші вороги. Зазвичай ми не відчуваємо аж надто великої відповідальности щодо тих, хто нам не до вподоби, або до тих, кого ненавидимо. Проте, якщо ми свідомо приймаємо рішення бачити в комусь істоту, яка належить до тої ж великої людської родини, що й ми, ми з більшою ймовірністю будемо ставитися до них людяно і з повагою.
Чи погодитеся, що в усіх нас є вороги? Іноді нам важко і боляче прийняти це. Ми хочемо думати, що справді любимо всіх і всі люблять нас. З великою ймовірністю можна сказати, що це не правда. Більшість із нас зустрічають у своєму житті людей, яких не люблять, а також і людей, які не люблять нас. Вороги – це ті, до кого відчуваємо ворожнечу, і ті, хто вороже налаштований до нас. Часом наш ворог може бути в родині, як це було з Каїном. За допомогою запитання: “Де брат твій?” – Бог спонукає нас визнати, що ми несемо відповідальність щодо цієї особи. Ми робимо перший крок, коли визнаємо це, і починаємо розглядати свого ворога як брата чи сестру.
[1] John Claypool. Opening Blind Eyes (Abingdon Press: 1983), c. 103.