Буття 37:24-36
Пам’ятаєте, що вчинили брати з Йосипом? Так, вони вкинули його до ями й сіли собі обідати, наче нічого не сталося. Лише Рувим не їв із ними. У цей момент недалеко біля них проходили ізмаїльтянські купці з караванами – вони везли до Єгипту пахощі, бальзам та ладан, щоб там їх продати.
Один із братів на ім’я Юда сказав: «Продаймо Йосипа ізмаїльтянам, це буде вигідніше і краще, аніж убити його, адже він наш брат».
Як вам здається, продати Йосипа в рабство – це милосердно? Звісно ні. Але заздрощі зробили серця братів злими, і вони одностайно схвалили план Юди. Лише Рувим нічого про це не знав, бо не був з братами тієї миті. Витягнувши Йосипа з ями, брати запропонували ізмаїльтянам купити хлопця. Так улюбленець батька був проданий за двадцять срібняків і відведений до Єгипту. У таких складних обставинах, в які потрапив Йосип, він усю надію і віру покладав на Господа, і далі ми побачимо, як Бог не лише захистив його, але й справдив його сновидіння.
Коли купці вирушили далі, брати почали міркувати: «Що ми відповімо батькові нашому, коли він запитає де Йосип? Давайте скажемо, що хижий звір з’їв нашого брата, а ми знайшли лише його одяг». Тоді брати вбили козеня і забруднили кров’ю різнобарвний одяг, який перед тим зняли з Йосипа. «Ми покажемо цей одяг батькові як доказ наших слів», – вирішили вони і вирушили додому.
Батько Яків уже виглядав своїх синів, чи не вертаються вони. Він багато думав про них, хвилювався, чи все в них добре, чи зустрівся з ними Йосип, який був посланий дізнатися про їхні справи. Тож, коли Яків почув бекання овець, він дуже зрадів, адже це з отарами поверталися його любі сини.
Вони ж показали батькові заплямований кров’ю одяг Йосипа, кажучи: «Поглянь, що ми знайшли; схоже на одяг твого сина». Яків одразу впізнав свій подарунок і сказав: «Це одяг мого сина… Хижий звір розтерзав Йосипа!»
Як гірко побивався Яків за своїм улюбленцем, оплакуючи його смерть! Як жалкував він, що послав його одного до братів у далекий край, де ті пасли овець!
Тоді сини й дочки намагалися втішити Якова, але його жалоба була така сильна, що він казав: «Ні, я помру і зустрінуся з душею Йосипа, бо на цьому світі для мене більше не існує радості».
Шкода було дивитися на сивого, приголомшеного горем старого. Тепер єдиною його втіхою був найменший син Веніамін. Втративши Йосипа, Яків вирішив ніколи і нікуди не відпускати від себе Веніаміна.
Подивіться, як брати Йосипа примножили свої злі вчинки: ненависть до Йосипа ледь не призвела до братовбивства, та все ж вони не розкаялися перед Богом, натомість вчинили інше зло – продали брата в рабство, а потім безсоромно обманули свого старого батька, який любив їх і дуже хвилювався за них. Досить часто діти намагаються неправдою приховати свої злі вчинки, але цим вони лише викликають на себе гнів Божий. Пам’ятайте, що Бог завжди вас бачить, Він ненавидить неправду і не візьме неправдомовців до Царства Своєї слави. Ось що каже Господь про покарання для тих, хто обманює: «І всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою» (Об. 21:8).
ЗАПИТАННЯ:
- Що брати вирішили вчинити з Йосипом?
- Куди забрали Йосипа купці-ізмаїльтяни?
- Як брати пояснили батькові, чому Йосипа немає з ними?
- Як відреагував Яків на таку новину?