Якщо ж до всього додати те, що часто накази батьків суперечать одне одному і заплутують дитину, то ризик того, що вона втратить самоповагу, дуже значний.
Як, наприклад, батьки можуть карати дитину за ненормативну лексику, якщо самі часто вживають нецензурні слова?
Як батьки можуть карати дитину за агресивність, якщо вони постійно сваряться між собою?
Як батьки можуть кричати на дитину за те, що вона не вчиться, якщо самі роками не тримали в руках принаймні якоїсь книги?
Але вони роблять саме так і… ніколи не інакше. Аналогічне ставлення вже до дорослої дитини. Можливо, вам відомі ситуації, коли матері сварять своїх дітей, яким уже давно за п’ятдесят? Саме це і є наочним прикладом браку духовности в багатьох батьків.
Постійний тиск, постійні методичні вказівки дають змогу досягти результату: дитина стає вихованим дорослим, відповідно до наявних суспільних і культурних норм.
Дорослим, який втратив більшість справжніх емоцій та почуттів.
Протистояння і прагнення помститися
Щоб змусити дитину слухатися, батьки часто використовують безпрограшну стратегію: вироблення відчуття провини.
«Ти ніколи не провідуєш свою маму…»
«Чому ти не зателефонував?»
«Ти не маєш рації. Ти завжди дозволяєш собою командувати…»
«Якби ти був уважнішим, цього не сталося б…»
І так далі.
Але відчуття провини стає бомбою сповільненої дії для віри в себе самих та радости життя.
Воно породжує дорослих з відчуттям неповноцінности, постійного невдоволення та розчарування…
Нещасливих дорослих.
Без душі та емоцій.
Це часто помітно в міжособистісних взаєминах. Ви колись задумувалися про типову розмову, обмін думок між колегами, друзями, сусідами чи навіть між чоловіком та дружиною? Спробуйте і побачите, що в основі багатьох розмов приховане прагнення підкорити іншого.
Змусити його почуватися гіршим.
Сповнити його невпевненістю.
Показати, що ви кращі, розумніші та здібніші за нього. Так нас вчили з дитинства.
Вірити в те, що ви завжди маєте рацію, адже єдиною метою більшости духовно бідних дорослих є перемога будь-якою ціною.
Але вони зустрічають багатьох інших, які теж хочуть завжди мати рацію. І ось ми опиняємося в суспільстві, яке перетворюється на пекло, зроблене зі злости, прагнення помститися, злопам’ятности та несправедливости.
Такі особи не усвідомлюють, що їхнє бажання мати рацію без любови до іншого та оточення, стає причиною ненависти та негативности, які рано чи пізно обернуться проти них самих.
Вони породжують синдром судді та ката.
Я знаю багатьох осіб, які роками чекають можливости помститися за пережиту несправедливість… І коли їм це вдається, то почуваються щасливими. Вони задовольнили вимогливого батька, що живе всередині них.
Цей тип батьків дуже небезпечний для тих, хто не поважає те, що вони вважають своїми правами.
Віднайти справжнього себе
Це важка праця, але її необхідно зробити, якщо ви хочете бути собою. Хто зна, скільки осіб виходять на фінішну пряму життя, власне так і не проживши по-справжньому.
Я звертаюся до кожного з вас особисто: ви повинні провести ретельну селекцію між тим, що вважаєте власною природою, та тим, що ви взяли від батьків, вихователів та суспільства.
Ви повинні принаймні знати, де в середині вас вихована та окультурена дитина. Та дитина, яка, щоб почуватися прийнятою, повинна була відмовитися від своєї справжньої природи, а для того, щоб її любили, вона мала слухатися та покірно переносити все, навіть прояви насильства.
Ви повинні дуже уважно провести цю роботу з духовного та психологічного очищення.
І тоді зрозумієте, що часто через звичку, лінь чи страх продовжуєте жити відповідно до деструктивних схем, які нічим вам не допомагають. Подумайте про тих, хто вас цього навчив, можливо, навіть із добрим наміром, і спробуйте зрозуміти, чим вони керувалися тоді. І побачите, що в основі цього був лише їхній страх.
Активація невинної дитини
Активувати лише виховану дитину, забувши про невинну, означає жити, не вірячи в себе.
Це означає не зауважувати красу життя.
Означає не розуміти тишу, доброту, ніжність та простоту.
Суспільство, в якому ми живемо, це місце влади.
Це суспільство взагалі-то досить ідіотичне. Ми вже побачили, що воно не цінує величезного потенціялу невинної дитини, що живе в нас. Воно забороняє свободу, радість, творчість та духовність.
Практично все тримається на фальші, лицемірстві та суперництві.
Ніхто нікому не довіряє.
Про любов давно забули.
Хоча любов і довіра – це найпоширеніші поняття, про які говорять найчастіше.
Але на практиці все зовсім інакше.
Ми навіть втратили значення інтимности. Її плутають із сексом.
Тож, любий мій читачу, на тебе чекає нелегке завдання.
Це революційне завдання.
Ти повинен віддалити від себе песимізм, депресію, брак віри в себе, пережиті несправедливості і відчути себе любленим, щасливим та бажаним.
Бог тебе точно любить.
Завжди.
Лише тоді, коли ти активуєш невинну дитину, що прихована в тобі, ти зможеш зрозуміти ці речі.
Поверни собі силу та життєрадісність.