Класична проблема. День тріумфу мами і тещі-свекрухи, адже ніхто не смажить таких смаковитих відбивних, як вона.
А починається все неофіційно:
«Завтра неділя. Відпочиньте собі трохи. А на обід можете прийти до нас».
Милий жест, та дуже часто він перетворюється в правило, потім – в обов’язок, і, врешті-решт, – у тортури для господарів і для гостей. Кожна неділя така сама, завчасу запланована, хіба що крім тих кількох неділь, які молодятам вдається провести так, як їм це подобається. Лише кількох, бо традицію слід поважати.
Молоді по-різному реагують на недільні обіди в батьків. Чоловік чи дружина, які приходять до дому своїх батьків, почуваються цілком добре і набагато краще переносять цей обов’язок. Натомість невістка чи зять спочатку погоджуються на недільний ритуал, та потім починають шукати претекстів, щоб звільнитися від нього. Вони почуваються зобов’язаними приходити на ці недільні обіди, так само, як тещі-свекрухи почуваються зобов’язаними їх організовувати.
У родинному житті є обов’язки, які необхідно виконувати, та їх має бути небагато, а їхнє виконання справді має бути необхідним. Що простіші правила гри, то краще. Тимчасом як обов’язок відвідувати недільні обід у тестів-свекрів обтяжливий для усіх. Той, хто твердить, що це не так, лицемірить. Уникайте цієї пастки. А якщо ви вже потрапили в неї, то спробуйте звільнитися від того.
Родинні зустрічі, організовані у вівторок чи четвер, також можуть бути вдалими.
«Але молоді працюють».
А це не проблема. Із нагоди родинної зустрічі зовсім не обов’язково організовувати обід чи вечерю. Кава після вечері, аперитив перед обідом, чай після повернення з екскурсії також можуть принести радість спілкування. До слова, пікнік або підвечірок нічим не гірші. Я особисто не мав би нічого проти родинної зустрічі, де перекуску подали б на одноразових тарілках. Та я знаю, що для тещ-свекрух – це профанація. Без родинного срібла та посуду, який переходить у спадок із покоління до покоління, така зустріч не має шансів на успіх.
Якщо ви справді наполягаєте на обіді чи вечері, то чому приготуванням усього цього повинна займатися поштива теща-свекруха?
Її смаколики незрівнянні, і в цьому ніхто не сумнівається, та хіба до бідолашної тещі-свекрухи завжди ставитимуться так, як до фахової кухарки, яка не має права навіть на найкоротшу відпустку?
«Що ви? Що ви? Це для мене приємність, я дуже люблю куховарити».
Дорогі тещі і свекрухи, не спокушайте долю, бо тоді ваше майбутнє опиниться під загрозою. Те, що сьогодні видається вам приємністю, завтра може перетворитися в тягар. Не вигадуйте собі зайвих обов’язків. Не через вік (бо відомо, що тещі-свекрухи постійно переживають першу молодість), а з інших причин, які я дозволю собі описати для вашого ж добра.
Перша причина: роль тещі-свекрухи – це добра нагода, щоб відновити своє життя. Отож, не варто від цього відмовлятися на користь кухонної плити і не варто робити все, щоб переконати любих дітей у тому, що тільки мамині голубці – їстівні. Внаслідок такої рекламної пропаганди ваша донька і син можуть узагалі відмовитися від голубців, які їм пропонують поза вашим домом, і перейти на макарони.
Друга причина: користь родинному життю приносять і співпраця, і взаємні послуги. Одностороння пожертва, доброзичливість та бажання допомагати – небезпечні і можуть вас підвести. Давати повинні не лише батьки, діти також мусять цього навчитися. Якщо ви привчили їх до того, що вони повинні лише брати, то саме пора це змінювати.
Наприклад, напросіться до них у гості.
«Так не роблять!»
А от і ні, скажіть їм просто: «Ми подумали, що сьогодні ввечері прийдемо до вас на вечерю».
«Але вони опиняться в незручній ситуації».
У незручній ситуації? Чому б це?
Подумайте про те, що в складній ситуації можете опинитися ви, бо вам доведеться задовольнитися абиякою стравою, приготованою нашвидкуруч із того, що було в холодильнику дітей. Отож, приготуйте вдома щось, що більше нагадуватиме вечерю, але від неочікуваного візиту не відмовляйтеся.
Мета цього візиту полягає не в тому, щоб з’їсти щось добре, а дати молодим зрозуміти, що на практиці означає взаємність. Якщо вони, аби показати свою повагу, вручать вам золотий черпачок для супу, подаруйте невістці срібні десертні ложечки.
«Але ж вона, бідолашна, має стільки справ».
А ви їх не маєте?
Одно слово, не створюйте зайвих проблем, не вигадуйте собі та іншим зайвих завдань. Приємність родинних зустрічей полягає не в їхній спонтанності, а насамперед у тому, що на них приємно чекати. Очікування буде корисним і вам, і молодятам. Воно створює між вами простір, породжує прагнення зустрітися. Нічого не відомо завчасу, а ще воно пробуджує зацікавлення візитом і людьми (а не стравами). Ось такий сенс родинних зустрічей.
У неділю поїдьте на природу, відвідайте друзів, підіть на літургію (але не бавтеся у св. Никодима і не вибирайте суботньої літургії, під час котрої будете блукати думками біля духовки, в якій залишили печеню). Лише добрий Господь може запрошувати вас щонеділі і не знудитися з вами. Зверніть увагу, коли Він готує цей обід, то вибирає найпростіший спосіб – подає лише по шматочку хліба, а його вистачає на все життя, і не лише. Ось це майстерність!