Ми розглянули те, як слід поводитися з розчарованим партнером. Але в реальних життєвих ситуаціях подружні проблеми часто пов’язані з труднощами. Це ускладнює наше завдання. Погляньмо, наприклад, на тих чоловіків і жінок, що знають про зраду. Якою має бути постанова Лінди та инших страждальців, які мають гулящих партнерів? Сто років тому їхня невірність, мабуть, була би таємною, однак тепер винні відкрито визнають і захищають її.
Дилема, ініціятором якої є чоловік Лінди, є такою самою. Жінка писала: «Тепер він розгубився і не знає, кого з нас хоче. Він не бажає мене втрачати і каже, що досі любить мене та наших трьох дітей, але також не може відмовитися від неї».
Не бракує чоловіків і дружин, які розриваються між двома (або більше) коханцями. Я міг би наповнити решту цієї книги листами і реальними прикладами чоловіків і дружин на взір Лінди, коли партнери навіть не думають приховувати своїх походеньок. Тоді жертви, як і автор цього листа, запитують те саме: «Що тепер робити?»
«Дорогий докторе Добсоне!
Сьогодні я почула вашу радіопрограму, коли ви відраджували стривожених людей від розлучень. Мені видалося, наче ви говорите до мене. Але якщо я не розлучатимуся, то що мені робити? Кожен наступний день гірший за попередній, і ми з чоловіком віддаляємося щораз більше. Такою згорьованою я ще не була.
Нам з чоловіком по тридцять чотири роки, і в нас четверо дітей. Чака більше не цікавлять речі, які ми раніше любили. Він завжди співав у церковному хорі і майстрував будиночок на колесах для сім’ї. Тепер, як видається, він починає зовсім нове життя, танцюючи в барах і на дискотеках.
Він мав инших жінок, витратив останні гроші, але ніщо не може заспокоїти його надовго. Скажіть мені, як би ви вчинили на моєму місці.
Мій чоловік каже, що я надто старомодна, надто високоморальна. Але я намагаюся жити християнським життям. Він каже, що радше помре, але не стане християнином.
Я почуваюся такою зневаженою! Як мені діяти далі? Я запитую вас: як?
Друг у Христі Мейбл»
Спробуймо звернутися до християнської літератури, щоб знайти відповідь на питання Мейбл. Нижче перелічені п’ять пропозицій, почерпнутих з книг, що пропонують поради для жертв подружньої невірности. Такий пасивний підхід був «лінією партії» упродовж кількох десятиліть не тільки в межах книг, але і порад, які пропонували християнські радники, пастори, родичі і друзі. Я прошу вас уявити себе на місці Мейбл, коли будете читати ці рекомендації:
- Дізнавшись про зраду свого чоловіка, підіть до нього і розкажіть, як сильно ви любите його. Скажіть, що ви не маєте наміру його відпускати і що рішуче налаштовані боротися за нього. Ваша наполегливість підкаже йому: існує ще надія на те, що ви виправитеся.
- Скажіть своєму чоловікові про розуміння його вчинку і натякніть на усвідомлення своєї провини за те, що він скакав у гречку. Не називайте його поведінку грішною чи аморальною.
- Попросіть Бога показати вам свої конкретні хиби, що призвели до невірности чоловіка. Коли Бог підкаже, принесіть цей список недоліків чоловікові і перегляньте разом із ним. Докладно розгляньте те, як ви могли спонукати його до пошуку коханки, і попросіть прощення.
- Не сподівайтеся на швидке покращення взаємин зі своїм чоловіком. Ваше подружжя роками «хворіло» і тепер для «одужання» може знадобитися стільки ж часу. Поки що не говоріть своєму чоловікові, що він має припинити зустрічатися з коханкою.
- Далі ставтеся до чоловіка, як до господаря дому. Нагадуйте йому, що він досі ваш чоловік і батько ваших дітей. Якщо він не живе удома, заохочуйте його обідати разом із вами та дітьми, як тільки захоче. Натякніть йому, що готові задовольнити його сексуальні потреби, хай коли б він прийшов.
Безумовно, такі рекомендації видаються сповненими любови й неосудними, і, по суті, я погоджуюся, що вони будуть цілковито доречні після примирення. Настане час простити усе, забути минуле, визнати особисті вади і поділити відповідальність за проблеми, які виникли. Любов вимагає аж ніяк не меншого. Навіть більше: ми мусимо визнати, що існують випадки, коли «безумовна прихильність», описана вище, може успішно повернути додому заблудлого подруга. Я бачив жінок, які дозволяли чоловікам знущання, зраду, утиски й образи, однак відповідали на них такою добротою й любов’ю, що подружжя було врятоване. Це трапляється. Звісно, що критичний фактор у такій ситуації – особистість і темперамент агресивного партнера.
Попри це, я мушу повідомити про реальні факти. Пасивний підхід часто призводить до руйнування стосунків. Особливо він деструктивний у подружжях, де невірний партнер відчайдушно намагається утекти від дружини, яку цілковито зневажає, але вона не відпускає його і натомість оголошує про свій намір боротися за нього (див. пункт перший угорі), хай що би він не робив для здобуття свободи.
Дозвольте мені ще раз пояснити, чому потурання, навіть в ім’я християнства, може виявитися фатальним для подружжя. Достоту так, як малюки та підлітки будуть брати під сумнів владу своїх батьків тільки для випробування їхньої впевнености і відваги, так чоловік та дружина иноді роблять те саме. Вони, як діти, хочуть покладатися на дисципліну, що не виключає любови, проте каже: «Тільки досі і ні на йоту далі». Люди будь-якого віку відчувають безпеку, коли передбачено визначену межу вчинків.