“Не взивай намарно імені Господа Бога твого…”

Коли ж той небесний голос звинувачував мене в порушенні другої Божої Заповіді, я виразно побачила, як ще дитиною навчилася брехати, бо зауважила, що брехня – найкращий спосіб уникнути покарання матері, що іноді бувало дуже суворим. Так я почала іти дорогою свого життя поруч з батьком брехні – дияволом. Ми стали друзями, тож він навчив мене добре брехати. Разом з тим, як росли мої гріхи, моя брехливість вдосконалювалась, ставала все винахідливішою і безсоромнішою. І так, вдосконалюючись у майстерності брехні, я вже не могла позбутися її, як боргів, якщо їх назбирується дуже багато.

Але найзухвалішою моя брехливість була в царині релігії. Зауваживши, що моя мама має велику довіру до Господа і що вже саме ім’я Його є для неї святим, я подумала, що це найкращий захист для моєї брехні, і через кожну дрібницю почала присягатися ім’ям Божим, Ранами Ісуса Христа, роблячи це легковажно і з насолодою.

Чи можна собі уявити, щоб дитина дійшла до такого нахабства і, бабраючись у болоті брехні, втягувала туди Господа, щоразу прикриваючись Його ім’ям?

Дорогі брати і сестри, ось так я на власному прикладі переконалася, що слова й обіцянки, які ми часто за звичкою, бездумно вимовляємо, наче кидаючи на вітер, насправді нікуди не зникають. Брехня – це бумеранг, який рано чи пізно повернеться до нас і впаде на наші голови.

Це жахливо, але я пригадую, що не раз, коли мама, розгнівана моєю брехнею, ставала непоступливою і суворою, я вдавалася до свого останнього козиря. Казала: “Та нехай мене блискавка вдарить, якщо брешу!”. Тоді ніхто не надавав моїм словам серйозного значення, але вони справдилися: мене вдарила блискавка, пройшла практично через усе моє тіло, наче поділивши його навпіл, але завдяки Милосердю Божому я жива і стою перед вами, щоб донести до вас це свідчення.

Там, у засвітах, мені була показана і вся моя голослівність стосовно католицької віри. Я побачила, що надаремно взивала ім’я Господа Бога нашого, тоді, як усі створіння падали перед Ним ниць, виявляючи Йому свою любов і шану. Бачила також Найсвятішу Діву Марію. Стоячи на колінах перед своїм Сином, Вона молилася і благала за мене, а я, велика і підступна грішниця, хотіла бути з Ним на “ти” у своєму багні. Більше того – я побачила, як часто бунтувала проти Господа, ображалася на Нього і навіть проклинала Його. Але тепер я відчувала через це не тільки сором, але й нестерпний біль.

Попередній запис

Я і мої ближні

Наступний запис

“Пам’ятай день святий святкувати”