Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні. Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи! (Мт. 6:24-34).
Тільки одній цінності можна служити всім серцем. Якщо я існую для того, щоб любити Бога і в тій любови служити Йому та людям, то мушу викреслити будь-яку подвійність, двозначність у моєму житті.
Ісус тут радикальний: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?»
Коментатори стверджують, що птахи в небі – це символ чоловіків, які сіють і жнуть, тобто працюють на землі. Далі Ісус звертається до жінок: «Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. […] й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!»
Чи ми справді здатні відповісти на заклик Бога, щоб не турбуватися про дочасність? Нагірна проповідь – це такий текст, з яким змагаємося вже дві тисячі років і будемо змагатися аж до кінця світу. Чи треба розуміти це дослівно?
Святий Франциск Асизький і його приятелі – перше покоління францискан – прямо посилалися на ці слова: не будемо мати нічого, ні кожен з нас особисто, ані як спільнота. Будемо жити, як жебраки – жебрущий чин. Однак, що робити, коли згромадження розрослося і раптом зробилося 60 тисяч жебраків, які розійшлися по Італії, не працюючи, лише жебраючи, живучи з чужої праці…
Виникла інша пропозиція: ora et labora – молитва і праця – її проголошував святий Венедикт, покровитель Європи. Правило його спільнотного життя дуже виразно наказує, що монахи з його спільнот мають жити з праці власних рук, ділячись цим з іншими. Так була сформульована засада убозтва.
Небесний Отець знає, що всі ви цього всього потребуєте. Мусите працювати, щоби не бути тягарем для інших. Так, зрештою, навчав апостол Павло: «Як хто працювати не хоче, нехай той не їсть! Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-ледачому, нічого не роблять, а тільки вдають, ніби роблять» (2Сол. 3:10,11). До речі, цей вислів потім часто з’являвся в розмаїтих соціялістичних виданнях, що призвело до появи теорій, начебто Ісус був першим соціялістом, бо прагнув суспільної справедливости і рівности.
Ora et labora. Не маєш права бути тягарем ні для кого, але… Пам’ятай, що усе в Божих руках. Проблема в тому, на чому концентрується твоя турбота? Якщо ти турбуєшся про добро, про любов Бога, тоді все інше стає менш істотне. Бо однаково, що б ти не робив, нічого тобі не допоможе, якщо Господь не зодягне тебе в духовну красу. Ніщо не допоможе тобі, якщо будеш зосереджувати свої турботи тільки на матеріяльному аспекті життя.
Христос пропонує нам євангельську безтурботність. Ми весь час тільки й думаємо: що буде завтра? Що зробимо? Зрозуміймо Євангеліє як заклик до тієї надприродної безтурботности. Може, нам трохи полегшає?