Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява! (Мт. 6:22-23).
Що мав на думці Христос, мовлячи, що око то світильник для тіла? Це, напевно, необхідно розуміти так, що око є світлом людської особистости. Нагірна проповідь не є ані окулістичним трактатом, ні навіть трактатом про історію окулістики і спосіб розуміння людиною того, що означає бачити. Однак, аби вловити духовний, символічний смисл слів Ісуса, ми повинні розуміти, що в загальновживаному значенні могло означати це визначення світло тіла – око в часи, коли прозвучали ці слова. У Стародавній Греції і серед євреїв існували теорії, які проголошували, що око функціонує за принципом лампи. Вважали, що око – джерело світла; ходиш з такими двома маленькими лампочками, і це дає змогу тобі бачити. Але були також теорії, більше наближені до правди: що світло входить ззовні, а око його приймає, є рецептором. Тому, якщо око здорове, світло входить у мене, прояснює насамперед мій розум; і моя внутрішня темрява розсіюється. І Святе Письмо, і згодом твори вчителів духовности дуже виразно проголошують: здатність до духовного бачення – це відкритість на Христа, Який приходить до нас зі світлом Свого об’явлення. Бо бачити – означає пізнавати. У Псалмі 118 є гарне речення: «Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!» (Пс. 118:18)
Дивимося, але не бачимо. Споглядання своєї таємниці: треба пройти від споглядання до бачення. А любов загострює погляд. Споглядання в духовному сенсі дає мудрість – мудрість у тому глибокому біблійному, духовному значенні; мудрість не як ерудицію, а мудрість як уміння жити.
Світло тіла – твоє око: якщо в тобі є темрява, це означає, що нема в тобі мудрости і ти не знаєш, як жити, не знаєш, як поводитися, не знаєш, до кого звернутися, кому довіритися.
Важливою, звичайно, тут є також постійно присутня на сторінках Святого Письма символіка світла і темряви. Не в тому значенні, нібито світ створений двома богами: поганим богом темряви і добрим богом світла, а в етичному значенні: коли грішиш, перебуваєш у темряві. Кожна добра справа вводить людину у світло.
І ще одне. Це велике блаженство: Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Треба мати чисте серце, аби бачити людину; не розглядати її крізь призму власних страхів, ненависті, упереджень, – бачити чисто. Якщо можеш чистим серцем подивитися в обличчя людини, обов’язково вмітимеш дивитися і розпізнаєш знаки Божого діяння у твоєму житті.