З кожним роком Мати Тереза ставала дедалі популярнішою у світі через свою благочинну працю, все відомішою. Із кожним роком вона також отримувала премії за преміями, і це такою мірою, що впливові люди у світі починали висувати її кандидатуру на отримання Нобелівської премії миру.
Розпочав таку справу відомий англійський журналіст Малкольм Маґеридж після телевізійного інтерв’ю з нею, яке справило на нього дуже глибоке враження.
Мати Тереза спочатку не хотіла давати інтерв’ю британському каналові ВВС, але врешті погодилась.
– Нехай вже буде! – сказала вона. – Зробімо щось красиве для Бога!
Інтерв’ю було доповнене кадрами з діяльности Матері Терези та її сестер у Калькутті. Під час знімання про Дім для помираючих журналіст так висловився про цей притулок: – Відчутною була любов, якою пройнятий той дім. Справжня Божа любов! Надзвичайне диво!
Пізніше він напише книжку про Матір Терезу та її діяльність в Індії серед найбідніших з бідних – «Щось красиве для Бога!», що спонукало його стати найактивнішим лобістом присудження Матері Терезі Нобелівської премії. У тій справі його підтримали інші впливові люди світу та ті, хто колись отримав цю премію, до прикладу, англійка Леді Джексон.
Йшов 1972 рік, коли представили кандидатуру Матері Терези на присудження Нобелівської премії. В Осло, столиці Норвегії, комітет із розгляду та вивчення кандидатів премії надіслав Малкольмові Маґериджу цілий список запитань стосовно особи Матері Терези: запобігла вона якійсь війні чи міжнародному конфліктові, організувала якісь мирні переговори, чи влаштувала якісь мирні ходи, помирила ворогуючі сторони всередині якогось народу?
Малкольмові Маґериджу після розмови з Матір’ю Терезою вдалось пояснити комітетові, чому власне Матері Терезі належить присудити Нобелівську премію миру.
– Насамперед, – відповів журналіст, – вона повністю посвятила своє життя Христові, добачаючи в кожній особі, яка страждає, свого Спасителя, і відповідно піклуючись про них разом зі своїми сестрами Місіонерками Божественної Любови, які творили єдиний нерозривний ланцюг любови у світі, а вона сама є великою силою проти культу влади за будь-яку ціну.
Мати Тереза, коли нагадували їй, що багато впливових людей у світі лобіюють, щоб вона отримала Нобелівську премію за мир, спокійно відповідала: «Це станеться лише тоді, коли Бог того захоче».
У 1977 році Леді Джексон знову подала кандидатуру Матері Терези на присудження Нобелівської премії, але щойно 1979 році Матері Терезі присудили ту премію 90000 фунтів стерлінгів. За словами організації в Осло, вона удостоєна премії, оскільки «утверджує мир у найважливішій сфері, захищаючи недоторканність людської гідности».
Матері Терезі після отримання переможної номінації потрібно було летіти до Осло на церемонію вручення самої премії.
8 грудня 1979 року вона разом із сестрами Аґнетою та Гертрудою, першими сестрами згромадження, торкнулася норвезької землі в Осло, і всі троє затремтіли від холоду: на вулиці було десять градусів морозу, а в Індії – значно тепліше!
– Дорогі сестри, – просила їх одна зі стюардес на облавку літака перед приземленням, – візьміть від нас пальта, шалі та шапки! На вулиці так холодно, а ви так легко вбрані!
– Ні, дякую! – відповіла Мати Тереза. – Нам добре так! Потерпимо мороз заради Христа!
Монахині монастиря святого Йосифа просили їх одягнути хоч би грубі шкарпетки й Мати Тереза погодилась.
Один із численних журналістів, присутніх на прес-конференції Матері Терези, коли вона прилетіла до Осло, запитав її: «Мати Терезо! Чому ж Ви вирішили прийняти Нобелівську премію?»
– Що ж Вам сказати? – спокійно відповіла Мати Тереза. – Я зовсім не почуваюсь гідною такої премії! Але, вручаючи мені цього року Нобелівську премію за мир, норвезький народ тим самим визнав існування бідних. Це заради них я приймаю Нобелівську премію.
Коли вона зустрілась із Нобелівським комітетом, то сказала: «Дорогі мої! Зазвичай після вручення премії відбувається святочний обід. Попрошу вас, якщо таке можливе, не організовувати його, лише всі гроші, які плануєте витратити на таке дійство, прошу передати мені на допомогу тим, хто потребує їжі».
Комітет прийняв таку пропозицію і Матері Терезі передали 3000 фунтів стерлінгів, які додали до грошової винагороди премії. Молодь Норвегії встигла зібрати для неї 36000 фунтів стерлінгів!
10 грудня 1979 у присутності короля Олафа V, принца Гаральда, принцеси Софії та інших достойників, а також рідного брата Лазаря та його доні Аґі, Матері Терезі в Актовій залі Університету в Осло вручили золоту медаль та гроші.
Перед своїм подячним словом Мати Тереза попросила всіх, не зважаючи на присутність представників різних віровизнань у залі, проказати з нею молитву святого Франциска Ассизького: «О Господи, вчини мене знаряддям Твого миру, щоб там, де панує ненависть, я встановила Божий мир».
Всі проказали цю молитву.
– Кожна людина, – почала вона говорити, – сотворена для того, щоб зажити в Божому мирі. Бог став чоловіком, щоб оголосити свою Добру Новину, а ця Добра Новина – ніщо інше, як мир людям на землі доброї волі. Я вважаю аборт найгіршою руїною миру, бо це безпосереднє убивство, яке вчинила матір. Найбідніші з бідних – це хороші люди, які потребують не співчуття, а розуміння та любови.
Мати Тереза між іншим розповіла про такий факт.
– У Європі, – мовила вона, – мене запросили відвідати дім для людей поважного віку. Я помітила, що в тому будинку нічого не бракувало тим, які там перебували, але всі вони чомусь дивились у напрямку дверей. На жодному обличчі я не бачила усмішки. Потім запитала сестру, яка піклувалась про них, чому всі старенькі дивляться на двері, а вона відповіла, що вони щодня надіялись, сподівались, що хтось з їхніх родин: син, дочка чи племінник навідається до них. Вони дуже страждають від того, що їх покинули, про них забули! Я благаю вас, народе Норвегії: любіться між собою, діліться тим, що маєте, навчіться усміхатись. Наше життя хороше, бо Христос з нами, і Він любить нас! Якщо би ми пам’ятали, що Бог нас любить, і ми маємо здатність любити інших так, як Він нас любить, от тоді Норвегія стала б справжнім гніздом любови!
Під час неформального прийняття після церемонії вручення премії замість келиха шампанського Мати Тереза попросила лише склянку води. Усім присутнім на церемонії вона дарувала вдячну усмішку, як лише праведники вміють це робити!
Цікаво і те, що золоту медаль вона тримала в шафі між одягом, а найкращою нагородою, яку вона завжди тримала на своєму столі, була інша. У 1980 році, коли їй у Делі вручили іншу премію, хтось постукав у монастирські двері.
– Я відчинила двері, – розповіла Мати Тереза, – а переді мною стоїть прокажений із дерев’яною мисочкою в руках. Він весь тремтів від холоду, і коли я хотіла нагодувати його й дати ковдру, щоб хоч трохи загрітись, він похитав головою, і сказав: «Ні, Мати Терезо, не треба. Коли я почув, що Ви отримали якусь премію, я постановив, що які гроші мені кинуть у мою мисочку, я віднесу їх Вам: ось 75 паїсів! Небагато, але я виконав свою постанову». Я ще сьогодні тримаю на столі отих 75 паїсів! От яка найважливіша для мене премія!
* *
Деякі з інших премій та нагород Матері Терези.
- 1962 р. – Магсайсай нагорода за Міжнародне вирозуміння (Філіппіни); Падма Шрі (Індія).
- 1971 р. – Премія Миру ім. Папи Івана XXIII (Італія); Премія Фундації ім. Джозефа П. Кеннеді (США); Нагорода Неру (Індія).
- 1973 р. – Темплтонська премія за досягнення в релігії (США).
- 1974 р.– Меч Честі (Ємен).
- 1975 р.– Міжнародна Премія Альберта Швейцера; Почесний Докторат Університету ім. Святого Франциска Ксаверія (США).
- 1976 р. – Премія Миру на Землі (Італія).
- 1977 р. – Почесний Докторат Кембриджського Університету (Англія); Приз Ордену Кавалерів Людства (Італія).
- 1980 р. – Барат Радна (Індія).
- 1982 р. – Орден Австралії (Австралія).
- 1983 р. – Орден «За заслуги» (Англія).
- 1985 р. – Перлина Індії (Індія).
- 1985 р. – Президентська Медаль Свободи (США).
- 1995 р. – Великий Орден Королеви Єлени (Хорватія).
- 1997 р. – Золота Медаль Конгресу (США).