Сьогодні великим революційним полем битви є Африка. У деяких країнах комуністи вже прийшли до влади, інші – під загрозою комуністичного захоплення. І від таких державних переворотів першими страждають християни. Забороняється проповідувати Євангелію; переслідуються християни, які насмілюються відкрито свідкувати про свою віру; різко обмежується доступ до Біблій. І це одна з причин, чому місія «Відкриті двері» проводить роботу з надання допомоги «переслідуваній церкві» в Африці.
В Африці, як і в Європі чи Азії, існує величезна потреба в Слові Божому. Нещодавно ми отримали прохання привезти Біблії від християн Мозамбіку. Спочатку ми засумнівалися, оскільки вважали, що в цій країні Біблію можна придбати досить вільно. І то була правда, оскільки час від часу в Мапуто надходили партії Біблій. Однак у цій країні попит на Біблії був настільки високим, що всі книги розкуповувалися за кілька днів. Християни з’їжджалися в Мапуто з різних куточків країни з надією купити хоча б кілька останніх примірників. Особливо велику потребу в Бібліях мали на півночі Мозамбіку (там зараз тисячі християн). Вони також жадають Слова Божого й намагаються дістати Біблії в Бейрі, другому за величиною місті Мозамбіку.
Ми послали до Мапуто кілька команд, щоб купити Біблії. Вони повернулися з чотирма книгами португальською мовою – більше нічого не було. Тоді ми вирішили допомогти північним церквам із Бібліями, ввозячи їх контрабандним шляхом.
Одна з наших команд пережила незвичайну подію. Вони прямували до невеличкого селища, коли їх заарештували солдати Фрелімо. На щастя, їм вдалося заховати Біблії в одному місці. Протягом трьох діб їх тримали під арештом і допитували, після чого звільнили й наказали повернутися до себе в країну. А вони були з Центральної Африки. Два кур’єри залишили селище і вдали, ніби повертаються додому. Але дорогою вернулися до того місця, де заховали Біблії, оскільки не хотіли повертатися, не доставивши їх до місця призначення.
По обіді їх знову затримав один із солдатів Фрелімо. Він вказав на коробку, бажаючи знати, що в ній. У них не було виходу, як тільки відкрити її. Він подивився на Біблії, а потім на двох християн, і сказав:
– Ми намагаємося зробити все можливе, щоб запобігти ввезенню цієї книги в нашу країну. Ви, напевно, справді любите Біблію, якщо вдруге піддаєте ризикові своє життя.
Так Господь пом’якшив його серце, і обидва молоді християнина гаряче свідкували йому про свою віру в Ісуса Христа. А потім простягли йому Біблію. Він прийняв і сказав:
– Тепер я знаю, що ваш Бог – Бог любові, бо послав вас навіть сюди з Бібліями для християн.
Він пішов – з автоматом в одній руці, і з духовним мечем – в іншій.
Нарешті два християнина дійшли до необхідного місця. Угледівши Біблії, члени невеличкої громади сповнилися невимовної радості. Пастор висловив почуття всієї громади:
– Щиро дякуємо, що ви приїхали! Ми почувалися такими залишеними, але тепер ми знаємо, що ви любите нас і піклуєтеся про нас.
Вони роздали Біблії всім спраглим християнам, після чого повернулися додому. До кордону вони їхали іншою дорогою і всюди зустрічали невеликі групи християн. Кульмінацією поїздки була зустріч з літнім братом у Христі. Він був пастором церкви, але навіть у нього не було Біблії.
– Як же ви проповідуєте? – запитав один кур’єр.
Пастор увійшов до будинку й виніс стару збірку гімнів. Сторінки були потерті й пожовклі.
– Я користуюсь цією збіркою, – відповів пастор. – Це все, що в мене є. Гімни говорять про Божу любов, і я проповідую про це.
Кур’єрам стало шкода пастора, і вони запропонували йому перевидати збірку, якщо він зможе віддати їм її. Старий пастор захитав заперечно головою. Притуливши пожовклі сторінки до грудей, він пояснив:
– Якщо я віддам вам збірку, то в мене взагалі нічого не залишиться.
Один з кур’єрів дістав свою Біблію і запропонував:
– Я віддам вам свою Біблію за вашу збірку, яку ми зможемо передрукувати.
Пастор поглянув здивовано на молодого християнина.
– Справжня Біблія – за мою збірку?!
Він з радістю виміняв збірку гімнів на Біблію. А коли відкрив Слово Боже, його очі засвітилися щастям. Біля нього стояли християни, які також хотіли мати Біблію. Пастор, бачачи таку жагу в їхніх очах, поглянув на кур’єрів і запитав:
– Анголи Божі, якщо я поїду з вами, чи зможу привезти ще більше Біблій для своєї церкви?
Вони запросили його поїхати з ними, а через тиждень старий повернувся з валізою, повного Біблій, що викликало неймовірну радість у жителів всього поселення.
«Їжте, пийте і посилайте частки»
Коли міська стіна Єрусалиму була відбудована, євреї святкували цю подію (Неем. 8). На те в них були всі причини, бо з моменту відновлення стіни вони перебували в безпеці в разі нападу ворога ззовні.
Та не все сподобалося Неемії щодо цього святкування. Він помітив, що євреї думали лише кожен про себе. Отож, він поділився з ними принципом, який сам засвоїв. Звичайно, можна було святкувати, однак не слід забувати й про менш привілейованих людей. «Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте частки тому, в кого нема наготовленого» (Неем. 8:10). Неемія жив за цим правилом. Він турбувався не лише про себе, а й про інших. Він мав за велику радість допомогти нужденному.
Нам є чому повчитися в нього. Звичайно, не всім із нас довелося пережити переслідування. Ми можемо радіти й дякувати Богові за це. У той самий час ми покликані хвилюватися про тих, хто позбавлений релігійної свободи. Не будьмо егоїстами, яких цікавлять лише власні достатки. «Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших» (Фил. 2:4).
Хто прагне підготуватися до майбутніх переслідувань – одержить рясне благословення, якщо скористається принципом Неемії: «І пішов увесь народ їсти та пити, і посилати частки» (Неем. 8:12).
КІНЕЦЬ