НУДЬГА – СТИМУЛ ПРОКИНУТИСЯ

Це відчуття знайоме не лише втомленим школярам. Кожна людина ловить себе на неуважності, якщо дуже важко сконцентрувати увагу на тому, що вона чує чи бачить. Ми називаємо фільм чи п’єсу нудними, бо вони зовсім не захоплюють. Навіть книга чи спілкування з іншою особою можуть бути нудними, бо «нічого нам не говорять». Розмова чи доповідь будуть нудними, бо не надихають. Недільного вечора нам нудно, бо нічого особливого не відбувається.

Німецьке слово «нудьга» (нім. «Langeweile») складається із двох слів: «lange» («довго, довгий час») і «Weile» («якийсь час»), тобто має загальне значення «спокій, відпочинок, пауза». Зрештою, це значення тут позитивне. Однак коли спокій триває занадто довго, нам стає нудно. Тоді сприймаємо його порожньо й негативно, тому що, на перший погляд, «нічого не відбувається». Одного разу Ніцше назвав цей стан «штилем душі». Однак нудьга в негативному значенні цього слова має дуже мало спільного з довгим часом, виявляється нездатністю людини бути свідомо присутньою в цьому часі. Якщо я вмію бути тут і тепер, то мені не стане нудно. А коли не знаю, чим мені зайнятися, мені стає нецікаво, навіть коли маю кілька вільних хвилиночок між працею. Нудьга – це завжди стан душі. Людську душу охоплює нудьга, якщо вона не вміє насолодитися миттю, спокоєм, паузою. Нам здається, що ми постійно мусимо щось робити, відчуваємо глибоку пустку, якщо хвилини життя не перевантажені викликами, термінами, завданнями, які постійно нас підганяють.

Отже, постає запитання – як я маю поводитися зі своєю нудьгою? Давні монахи описували цей стан душі словом «акедія», розуміючи під цим поняттям нездатність людської душі перебувати тут і тепер. Якщо я справді нездатний бути присутнім тут і тепер, хай це мить молитви, праці чи відпочинку, то мене охопить велика нудьга. Так моя праця стане нудьгою, те саме стосуватиметься молитви й навіть відпочинку. Ранні монахи радять витримати цю нудьгу, прислухаючись до неї. Добре нахилившись над нею і уважно прислухавшись, я відкрию в ній надмірне вимогливе ставлення до свого життя. Я ж бо не найкращий, у мене не все ідеально, тоді мені стає нецікаво. А часто я сам не знаю, чого прагну, мене охоплюють інфантильні та утопічні бажання. Парадокс у тому, що навіть утопічне бажання стає мені нудьгою, бо так я сприйматиму все, що легко мені далося. Отож саме цей нелегкий стан запрошує мене зупинитися і почати цінувати те, що я маю. Мене не оплутає нудьга, якщо перебуватиму в гармонії з собою та тими речами, які мене оточують. Однак якщо не плекатиму гармонії із власною душею, то не матиму жодного зв’язку з навколишніми речами, з теперішньою миттю та усіма людьми. Повірте, це справді дуже нудно, тому що мене більше нічого не зможе зворушити. А коли вже нічого людини не захоплює, їй залишається глибока нудьга.

Попередній запис

ЗАНЕПОКОЄННЯ – ВНУТРІШНІЙ ТЯГАР

Наступний запис

ВІДЧУТТЯ ПУСТКИ – ПОВЕРНЕННЯ ДО ВЛАСНОЇ ІДЕНТИЧНОСТИ