Тож чого чекає Наречений, чому не приходить? Чому Він ще не прийшов, адже ми вже сказали, що Дух вмить може приготувати Наречену? Відкриймо Книгу Об’явлення і погляньмо, що про це говорить сам Бог.
«А Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!» (Од. 22:17). Те, що ми відкриваємо в цьому короткому вірші, справді неймовірне. Бог не діє насильно – бо ціль добра. Він дає цілковиту свободу, зокрема й Своїй любій. Він не веде її під вінець насильно, бо для неї це буде добре, і таке її покликання. О ні! Бог діє не так. Ця дія зовсім не схожа на те, що траплялося в історії Нареченої Бога, коли вважалося, що добре когось насильно охрестити, змусити когось стати християнином. Бог діє інакше, Він не використовує принцип «мета виправдовує засоби», Він дає абсолютну свободу – адже не забирає Своїх дарів, якщо виявляється, що вони неналежно використовуються. Він знає, що ризикує, а попри це обдаровує. І терпляче чекає.
Чого Він чекає? Того моменту, коли Наречена сама захоче з’єднатися з Нареченим. Коли це стане її прагненням. Не другорядним, не одним з багатьох важливих, не спровокованим кепською ситуацією, в якій вона опинилася, а найважливішим з усіх важливих прагнень, які вона носить у своєму серці. Повинен настати такий день, коли вона кликатиме разом з Духом, керуючись щирою любов’ю до Нареченого. Вона не може кликати сама, бо її голос, навіть якби його почули, не домігся б, щоб Наречений прибув. Адже Він побачив би Свою Любу в халаті й бігудях, брудну і ще далеко не готову. І саме заклик з Духом, в єдності з Ним, вчинить так, що Наречений прийде. А що найпрекрасніше? Те, що Він прийде не на якийсь час, тільки на весільний бенкет, а вже залишиться, і вічність з Ним буде вічним бенкетом.
Дух є тут ніби приятелем Ісуса, Який допомагає Йому приготувати весілля, Який піклується про кожну деталь того, що повинно відбутися, щоб Наречений міг прибути на готовий шлюб. Без цього Приятеля не було б подружжя. Вічно вередлива, спізнена і забруднена Наречена, можливо, ніколи не зважилася б увійти в зв’язок з Нареченим. Посланий Нареченим Приятель не тільки обмиває Наречену, не тільки приготовляє весілля, але передовсім переконує її в любові Того, з ким вона повинна пов’язати свою долю. Він шепче їй на вухо про почуття, яким обдарував її Наречений, про чудове майбутнє, яке на них чекає, і про гідність, яку Він вже дарував – не чекаючи шлюбної церемонії. Про це переконливо може говорити тільки Той, Хто сам є джерелом всього. Він переконує терпляче і різними способами, Він нічого не хоче робити насильно – це не в Його природі. Адже Він, як легкий вітерець, який пробуджує, який ворушить листочками і квітами в саду. Цей голос Духа переконує Наречену, щоб вона кликала з Ним, щоб вона долучилася до Його усильної молитви. Не тому що так добре, а тому що вона сама вже чує, вже знає, що правду їй говорить лише Дух. Правдою є Його слова про любов, про вірність, про славу, в якій вона вже має частку, і про ще більшу славу, в якій матиме частку в майбутньому.
Ніщо не тішить Бога так, як вільна воля, яку ми скеровуємо до Нього, коли самі вирішуємо підпорядкуватися Божому задумові. Це єдине, що належить нам, і саме це може бути найбільшим даром для Бога. Він не хоче вимушеної любови. Він не хоче вимушеної вірности. Він не хоче вимушених рішень на все життя. Він прагне показати нам, як сильно нас любить, і хоче розпалити ту саму любов у наших серцях, щоб з неї випливали усі дії. Достатньо нам вирішити, що ми цього хочемо, і Він розіллє в наших серцях Свою любов. Звичайно, Він зробить це через Свого Духа. Це не означає, що тоді ми втратимо свою вільну волю, адже це суперечило б Божому задуму, і могло б скидатися на пастку, поставлену Всевишнім, щоб піймати якнайбільше душ. Але так не є, бо вільна воля супроводжує людину впродовж цілого її життя. І впродовж цілого життя людина може робити вільний вибір. Це дає нам шанс багаторазово вибирати Бога і Його плани, а тим самим виявляти Йому любов.
З кожного такого малого вибору складається вибір Нареченої, щоб закликати разом з Духом про повернення її Коханого. Це не абстрактні вчинки якоїсь інституції, але кожного, хто є частиною Церкви. Ми беремо участь у приготуванні, яке здійснює Приятель Нареченого. Саме через наші постави Наречена зволікає або нетерпляче кличе разом з Духом: «Прийди!».