Який я розлючений! Щойно пропустив виїзд на автостраді. Тепер мушу намарно потратити чимало часу. Та ще й у годину пік. Тепер я точно запізнюся!
Такі ситуації підсилюють нашу думку про те, що об’їзд – це щось у принципі негативне, тому що вимагає значних втрат часу та сил.
Те саме стосується обхідних шляхів у нашому житті. Ми не знаходимо в них нічого доброго, принаймні на початку. Однак, оглядаючись на своє минуле, стверджуємо: деякі з них справді дуже мені допомогли.
Старо- та новозавітні тексти показують нам, що Господь часто веде Свій народ та окремих людей до мети обхідними шляхами. Самі вони б ніколи цих доріг для себе не обрали.
* *
При виході Божого народу з Єгипту жоден ізраїльтянин насправді не міг збагнути, чому їхній провідник Мойсей обрав шлях втечі через Червоне море. Лише після того, як фараонове військо в ньому потонуло, вони зрозуміли, що цей обхідний шлях став для них шляхом спасіння.
Ми не знаємо, як часто Давид запитував себе упродовж свого життя, чому Господь приготував йому стільки обхідних доріг перед та після його коронування. Протягом довгих років життя він не міг зрозуміти, що означали важкі часи втечі від Саула та переслідування, якого зазнав від власного сина Авесалома. Попри це, він, оглядаючись назад, зміг сказати: «Благословенний Господь, тягарі Він щоденно нам носить, Бог наше спасіння!» (Пс. 68:20).
Господь водив також і Йова дивними шляхами. Ця ситуація виходу справді стала багатообіцяючою. Побожність Йова з роками сформувала його внутрішню поставу та подарувала йому зовнішню пошану від людей. Так виглядало, що нещастя, яке його спіткало, та його радикальний протест проти дії Бога в його житті та в житті всієї сім’ї зовсім не вписувалися в цей чистий світ віри. На обхідних шляхах суперечок та диспутів з друзями праведник знайшов новий підхід до Бога. Це визволило його з тісноти колишніх уявлень про Бога та повело новими стежками довіри до Творця.
* *
На початку Нового Заповіту ми знаходимо історію про обхідний шлях, який виглядає наче історія виходу ізраїльського народу з рабства, тільки навпаки. Марія та Йосип, ведені Божим повелінням, мусять утікати до Єгипту замість того, щоб повернутися додому. Так вони врятували своє немовлятко від переслідувань Ірода.
Обхідні шляхи часто приводять до розвитку людської особистости. Вирушаючи у свою першу місійну подорож, Павло з Варнавою взяли з собою Івана Марка, племінника Варнави, у помічники (див. Дії 13). На певному етапі подорожі молодий чоловік відлучається від них і повертається до Єрусалиму. Перед початком другої місійної подорожі виникає гостра суперечка між двома проповідниками. Варнава пропонує знову взяти з собою свого племінника. Однак Павло вагається: «Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов» (Дії 15:38).
Суперечка призвела до поділу. Варнава подався в подорож з Іваном Марком, натомість Павло заручився в цій подорожі підтримкою Сили. Це стало причиною болісного відчуження. Проте через кілька років трапилося щось дивовижне. З пізніших біблійних текстів дізнаємося, що ненадійний молодий чоловік став цінним співпрацівником, який примирився з Павлом. У своїх посланнях до спільнот апостол називає його корисним співпрацівником (Кол. 4:10-11), служба якого варта похвали (1Пет. 5:13).
Обхідні шляхи в житті однієї особи – це щось значно більше за втомливі «додаткові раунди».