«І бачив я інше знамено на небі, велике та дивне, сім Анголів, що сім кар вони мали, бо ними кінчався гнів Божий. І я бачив щось, ніби як море скляне, з огнем перемішане. А ті, що перемогли звірину та образа його, і знамено його, і число його ймення, стояли на морі склянім, та мали гусла Божі. І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих! Хто Тебе, Господи, не побоїться, та Ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий, бо народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з’явилися суди Твої! А по цьому я глянув, і ось відчинився храм скинії свідчення в небі, і сім Анголів вийшли з храму, і сім кар вони мали. Вони були вдягнені в шати льняні, чисті й ясні, і підперезані довкола грудей золотими поясами. І одна з чотирьох тих тварин дала сімом Анголам сім чаш золотих, наповнених гніву Бога, що живе повік віку. І храм переповнився димом від Божої слави, і від сили Його. Та до храму ніхто не спромігся ввійти, аж поки не скінчилися ті сім кар сімох Анголів.»
Що тягне людей до християнської звістки? Що кличе їх вклонитися Богові, Якого християни називають «Отцем»? Якщо ви опитаєте парафіян храму по сусідству, то напевно отримаєте найрізноманітніші відповіді. Одним подобається доброта і м’якість пастора, що підтримав їх у важку хвилину. Інші побували на зустрічі, де не лише отримали відповідь на якісь свої питання і сумніви, але ця відповідь була ввічливою і шанобливою. Треті виявилися на життєвому розпутті, у замішанні пішли за порадою в церкву, а отримали більше ніж чекали.
Ця коротка, але сильна пісня дає інше пояснення того, чому не лише окремі люди, але цілі народи прийдуть і вклоняться живому істинному Богові: «З’явилися суди Твої!». Оскільки Апокаліпсис нечасто говорить про поклоніння всіх народів (хоча ця тема засвідчена в багатьох єврейських переданнях, а ранні християни пояснювали з її допомогою велике число неєвреїв у народі Христовому), у той випадок, коли він це робить, варто вдуматися детальніше. Про які «суди» Божі йде мова? І як вони «з’явилися»? Чому це призвело народи до поклоніння Богові?
Коли Біблія говорить про «суд» Божий, це часто розглядається не лише як основа для тривоги, але і як основа для радості. Згадаємо знамениті уривки під кінець Псалмів 96 і 98, де все творіння – люди, тварини, рослини – співають від радості, оскільки ГОСПОДЬ йде «судити всесвіт». Але чому? Чому це блага звістка?
Уявимо глухе село в юдейській провінції. До міста далеко: навіть торговці бувають у ньому нечасто, а вже про великих чиновників і говорити не доводиться. У сусіднє селище кожні декілька місяців приїжджає окружний суддя. А тим часом проблем існує множина. Покупець обдурив будівельника і відмовляється визнавати свою провину. У вдови вкрали гаманець з мізерними заощадженнями, і вона потрапила в безвихідь, оскільки заступитися нікому. Шахрай звів наклеп на колегу, і інші працівники повірили бездоказовому наклепу. І багато що інше. Але нічого не можна поробити: адже судді немає.
Тепер уявіть, що суддя, нарешті, приїхав. На нього випліскуються образи і проблеми, що накопичувалися роками. Спочатку суддя встановить спокій як серед обвинувачів, так і серед обвинувачених. Він уважно і справедливо розгляне кожну справу, особливо справи тих, за кого нікому заступитися. Твердо відмовиться від будь-яких хабарів. А потім винесе вердикт. Відбудеться суд і зникне хаос. Злодії отримають за заслугами, вдова поверне собі гроші, жадібному покупцеві доведеться розщедритися, а наклепник понесе покарання, яке готував безневинному. Більшість жителів села зітхнуть з полегшенням і від щирого серця подякують судді. Правосуддя восторжествувало.
Тепер уявіть це в масштабах всього світу. Нечестива імперія зі своїми посіпаками набирає силу: негідники віднімають гроші, роблять, що хочуть, і живуть собі на втіху. До влади звертатися безглуздо, оскільки вона і коїть зло. Крик сходить до Бога, як сходив він до Бога Ізраїльського, коли єгиптяни робили життя ізраїльтян все більш і більш нестерпним. Як відомо, Бог позбавив Ізраїль, зробив для нього великий акт суду.
Недивно, що ізраїльтяни дякували Творцеві за цю рятівну операцію, за великий акт правосуддя, який приніс їм свободу. Проте перекази про вихід (такі важливі для Івана) говорять навіть про більше. Не лише Ізраїль побачить зроблене Богом і подякує Богу. Народи дивитимуться і скажуть: «Дійсно є Бог в Ізраїлі! Дійсно є Бог, що судить землю!» (див. Пс. 58:12). І прийдуть вклонитися Богові.
А як бачать ситуацію Іван і всі ранні християни? Для них найбільшим актом Божого суду було воскресіння: Ісус був засуджений як лжемесія, але Бог воскресив Його, перекреслив вирок людського суду, здійснив немислиме і тим самим довів, що Ісус і справді Месія! Більше того, воскресіння довело, що сам Хрест став великим актом суду, в якому гріх і смерть засуджені. Поглядаючи на це диво, усе нова і нова безліч людей приходила вклонитися Богові Ізраїльському.
Зробивши все це в Ісусі Христі, Бог Ізраїльський показував, що учні Ісусові – дійсно Його народ. І ключову роль тут грало їх вірне свідоцтво про Ісуса, що часом вартувало їм життя. Це подальший «суд», який витікає з «суду», відкритого в Агнцеві.
Мученики, «що перемогли звірину та образа його, і знамено його, і число його ймення», усвідомлювали, що пройшли через смерть як ізраїльтяни – через Червоне море, а нині стоять і, подібно до Мойсея і Маріам у Книзі Виходу (роз. 15), оспівують нову пісню хвали за суд, що відбувся. (Гімн в Об. 15:3-4 також містить відсилання до Повт. 32, але основна увага зосереджена на іншому аспекті виходу.) Кари єгипетські досягли крещендо, і фараон дозволив ізраїльтянам піти. Вони пройшли через Червоне море, заспівали гімн і прийшли до гори Сінай. Там, з вогнем і полум’ям Об’явлення, Бог вручив Мойсеєві настанови, що включали статут про Скинію, місце «свідоцтва», де Творець хотів перебувати зі Своїм народом. Скинія була предтечею єрусалимського Храму.
А от цікавий візіонерський поворот: Іван бачить, що небесна тронна зала, яка складає осереддя небесного Храму, містить у собі «скинію свідчення». Ця скинія відкрилася не з тим, щоб увійшов Мойсей або ще хтось, але щоб вийшли ангели, які несуть сім останніх кар. Кари уготовані не Єгипту, а Вавилону і всьому спокушеному світу.
Як і у випадку із Скинією виходу, Храмом у видінні Ісаї (Іс. 6), а також Храмом Соломоновим (1Цар. 8: сцена присвячення Храму), присутність Божа оповита димом. Просто так до Храму не увійдеш. Настає урочиста мить. Звучить радісний і щасливий гімн, звільнення відбулося, але… Що змій? Ми залишили його і його звірин, що спокусили безліч людей, двома розділами раніше. Настає час, коли ті, хто нищив, будуть винищені. У цьому полягає мета останніх семи кар і наступних катастрофічних судів.