Об’явлення 17:9-18 – Звірина і розпусниця

«Тут розум, що має він мудрість. Сім голів – це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів, п’ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як прийде, то мусить він трохи пробути. І звірина, що була і нема, і вона сама восьма й з сімох, і йде на погибіль. А десять тих рогів, що бачив ти їх, то десять царів, що ще не прийняли царства, але приймуть владу царську із звіриною на одну годину. Вони мають одну думку, а силу та владу свою віддадуть звірині. Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він Господь над панами та Цар над царями. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні. І говорить до мене: Води, що бачив ти їх, де сидить та розпусниця, то народи та люди, і племена та язики. А десять рогів, що ти бачив їх, та звірина, вони зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з’їдять її тіло, і огнем її спалять. Бо Бог дав їм до серця, щоб волю чинили Його, маючи одну думку, і щоб царство своє віддали звірині, аж поки не виповняться слова Божі. А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними.»

Пам’ятаю, з яким захопленням я в дитинстві вчився читати мапу. (Хтось подарував мені книжку для початківців, в якій пояснювалися всі символи.) Особливо цікавими здавалися контурні лінії. У нашій окрузі було повно пагорбів. Мені подобалося, наприклад, уявляти по мапі їх схили, пологі вони або круті (залежить від розташування ліній). Свої особливі позначення були в лісів, церков, поштових установ і багато чого іншого. А в наші дні мапи можна дивитися в Інтернеті, причому перемикатися з традиційного вигляду мапи на знімок, зроблений з супутника, і назад. Це теж захоплююче, і знову-таки потрібно розуміти умовні знаки.

Якщо якийсь мандрівник поскаржиться, що на пагорбі контурних ліній не видно, ми пояснимо йому, що на мапі вказані лише умовні знаки, а не сама реальність. Втім, такі простаки навряд чи знайдуться. А от з читанням апокаліптичних текстів схожа помилка (нерозуміння образної мови) виникає часто. У даному конкретному випадку Іван неначе дає детальну розшифровку (що для нього незвично). Наскільки вона зрозуміла? Чи зможемо ми розібратися в намальованій ним мапі?

На жаль, зрозуміло далеко не все (хоча в гіпотезах браку не було). Спочатку Іван прямим текстом пише: «Сім голів – це сім гір, що на них сидить жінка». Поки усе ясно: у Римі дійсно сім пагорбів (я на них підіймався) – факт, відомий усім в античності, хто хоч щось знав про Рим. Проте сім царів, з яких п’ятеро прийшли і пішли, один є, другий прийде ненадовго, а на додаток ще і восьмий, який до того ж належить до п’яти. Хто це такі?

У принципі, можливий наступний підхід. (Хоча він означає набагато більш раннє, ніж зазвичай думають, датування Апокаліпсису.) Якщо відлічувати римських імператорів з Августа, то перші п’ять – це Август, Тиберій, Калігула, Клавдій і Нерон. Нерон помер у 68 році. Згадаємо: багато хто думав, що він не помер або помер, але оживе і виступить проти Риму на чолі війська (можливо, з Парфії), щоб повернути собі трон. Після Нерона був Гальба, який протягнув зовсім недовго (до 69 року), а потім Оттон, чиє правління також виявилося недовговічним. Разом – сім. Можливо, Іван писав у цей час і вважав Оттона сьомим царем, а восьмим – Нерона. Нерон був, і його немає, але він прийде: восьмий, але з числа семи.

Якщо у вашій голові паморочиться, це може бути викликано не лише поганою ерудицією в галузі античної історії і символіки: можливо, Іван взагалі не хотів бути зрозумілим так буквально, а вкладав у числа символічний сенс. Сім царів втілюють уявну досконалість жахливого царства, а «восьмий» створить вигляд, що вводить царство в нову і світлу епоху, але насправді, призведе його до краху. Іншими словами, не намагайтеся підшукати точні відповідності. Важливо, що царство звіра виглядає досконалим і невразливим, але усередині нього діють сили, які його ж і знищать.

Проте сказано ще про десять царів. Це натяк на те, що немає нужди вникати в список імператорів. Адже Апокаліпсис не міг бути написаний наприкінці II століття: надто пізно. Між тим пізнє датування неминуче, якщо додати до семи (чи восьми) вищезгаданих імператорів ще десять. Швидше за все, «десять царів», які складають частину жахливої системи, а згодом обернуться проти «розпусниці» і зруйнують її, суть різні правлячі еліти всередині Римської імперії, царі і князі віддалених куточків західного світу. Врешті-решт, вони втомляться від римської Хазяйки і використають звірину силу власної ж імперії Риму для нападу на це місто, яке віками збирало і здобувало все багатство і всю славу.

Ці повсталі сили і самі плоть від плоті системи. Подібно до розпусниці, вони гнатимуть учнів Ісуса (в. 14). Інакше і бути не може, оскільки звір претендує на абсолютну владу: його влада не залишає місця конкурентам, особливо таким конкурентам, які і самі вимагають повної вірності. Проте (тут Іван знову звертається до читачів) Агнець переможе ці сили, бо Він є «Господь над панами та Цар над царями», а Його учні суть «покликані, і вибрані, і вірні». Перемога буде здобута тим способом, яким завжди перемагав Агнець: власною кров’ю і кров’ю мучеників, які за Ним йдуть хресним шляхом.

Між тим через десять царів, які отримають владу на недовгий, але важливий, період (в. 12), Бог попустить злу жахливого царства досягти кульмінації. Проте, як ми вже бачили, зло обернеться проти зла і знищить саме себе. Короткий опис падіння Вавилона, частково запозичений з біблійного статуту про покарання блудниці (Лев. 21:9), а частково з розповіді Ісаї про загибель первинного Вавилона (Іс. 47), провіщає наступний страшний розділ, де про суд над Вавилоном буде сказано детальніше.

Усе це може здатися занадто складним. Проте вічний урок для церкви, тодішньої і теперішньої, вкрай ясний. Спокусливі, але жорстокі «цивілізації» і національні імперії, які обіцяють розкіш, а приносять рабство, мають владу від звіра, Імперської Сили. Її ще називають «системою домінації»: вона не прив’язана до певних географічних і історичних умов, а з’являється знову і знову в кожному столітті. Іванові читачі вже знають, що система отримує силу від дракона, обвинувача, сатани. Будучи залучені в битву, вони не повинні битися наосліп, але повинні розуміти ситуацію: вони частина переможного війська Агнця, де перемога досягається через Його кров і через слово їх вірного свідоцтва. Так було і так буде.

Попередній запис

Об’явлення 17:1-8 – Вавилон Великий

Наступний запис

Об’явлення 18:1-8 – Кари Вавилонські