Об’явлення 4:1-6а – У тронному залі

«По цьому я поглянув, і ось двері на небі відчинені, і перший голос, що я чув його, як сурму, що зо мною говорив, сказав: Іди сюди, і Я тобі покажу, що статися має по цьому! І зараз у дусі я був. І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий. А Сидячий подібний був з вигляду до каменя яспіса й сардиса, а веселка навколо престолу видом подібна була до смарагду. А навколо престолу двадцять чотири престоли, а на престолах я бачив двадцятьох чотирьох старців, що сиділи, у шати білі одягнені, а на головах своїх мали вінці золоті. А від престолу виходили блискавки, і голоси, і громи. А перед престолом горіли сім свічників огняних, а вони сім духів Божих. І перед престолом як море скляне, до кришталю подібне.»

У складі великої процесії ми увійшли до собору. Мій супутник, літній клірик, вивчав листочок з біблійним текстом, який мали читати під час богослужіння.

– Дивіться, – помітив він з посмішкою, – другим уривком йде четвертий розділ Апокаліпсису. Один з двох найчудовіших розділів Біблії!

Почувши це, я не міг не поцікавитися:

– А який ще розділ найчудовіший?

– Що за питання? – посмішка мого співрозмовника стала ширша, – звичайно ж, п’ятий розділ Апокаліпсису!

…Згодом я часто згадував цю розмову. Безумовно, послання семи церквам у розділах 2 і 3 справляють сильне враження. Опис Ісуса в розділі 1 такий дивний, що також не може не викликати благоговійний трепет у духовно чуйного читача. Проте тут з’ясовується, що розділи 1-3 були лише вступом і підготовкою. По-справжньому книга починається з розділу 4. Саме в ній Іван отримує «одкровення», якому твір зобов’язаний своєю назвою. Починаючи з цього моменту, ми дізнаємося, що відкрилося Івану, коли він стояв у небесній тронній залі.

У 4:1-6а досить детально описується, куди потрапив Іван, і що це все означає. Тут слід читати текст уважно, учитуючись буквально в кожну фразу.

Почнемо з початку. Як ви собі уявляєте, що на небі відкрилися двері? Багато років я думав, що Іван задер голову і несподівано побачив, що в небесах, подібно до далекої зірки, позначилися двері, через які він потім потрапив у небесний світ. Зараз я уявляю собі сцену абсолютно інакше.

Як ми вже сказали, у біблійному богослов’ї «небо» і «земля» не розділені непереборною прірвою. «Небо», сфера божественної реальності, знаходиться зовсім поруч і перетинається з реальністю повсякденною. Тому «двері» відкриваються не десь далеко на небі, а прямо перед нами: у кімнаті, у полі чи на вулиці. Несподівано виникає вхід в інший світ. Нас запрошують «зійти» і побачити небачене раніше.

Не треба думати, що тут описується, як Бог забирає праведника на небо, щоб він уникнув жахливих подій на землі. Йдеться про інше: пророка вводять у тронну залу Божу як «за лаштунки», щоб він зрозумів глибинний сенс того, що відбувається. Не можна розглядати розділи 4 і 5 у відриві від іншого оповідання. По-перше, на більш загальному плані вони вводять пророцтва, які займуть іншу частину книги. По-друге, на більш приватному плані вони вводять чергу пророцтв про «сім печаток», які от-от мають бути зняті (5:1).

Для розуміння наступних розділів слід мати на увазі, що книга структурована по «сімках». Сім послань до церков ми вже прочитали. Незабаром буде сказано про «сім печаток» (6:1-8:1). За сімома печатками відбудуться по черзі сім труб (8:6-11:15). Потім, у центрі книги, буде вказане на вище джерело зла і на його основні знаряддя – це змій, звірина з моря і звірина із землі, – а також розказано про перемогу над цими монстрами (роз. 12-15). Далі ми прочитаємо про сім чаш гніву Божого, останні кари, через які, як колись через кари єгипетські (15:1), здійсниться суд над тиранічною владою і позбавлення народу Божого. Чаші виливаються в розділі 16, але більше детально пов’язані з ними події описані в розділах 17 і 18, услід за чим йде тріумф над двома звіринами в розділі 19. Тоді залишається лише сам старий змій, про останні перипетії долі якого повідомляє розділ 20. Це розчищає сцену для остаточного звершення божественного задуму: настає новий Єрусалим, в якому небо і земля з’єднуються повністю і назавжди.

Таким чином, розділи 4 і 5 зображують ще не остаточне звершення доль, не останні «небеса» як місце для праведників. Іван лише бачить «небеса», якими вони були на той момент. І доки він перебуває в тронній залі, йому відкривається майбутнє: не «кінець світу» у власному значенні слова, але страшні події, які насуваються на світ і спричиняють страждання народу Божому (пор. вище із застереженнями до семи церков).

Подібно до деяких древніх ізраїльських пророків, Іван удостоюється честі стояти в залі ради Божої і слухати те, що відбувається, щоб потім повідати про це людям. Як і Михей, син Їмли, він бачить Бога, Який сидить на троні, і небесне воїнство навколо, чує їх розмови (пор. 1Цар. 22). Згадується і першій розділ Книги Єзекіїля, де пророк споглядає божественну колісницю з її страшними огненними колесами. Веселка (в. 3) посилає нас не лише до цього видіння, але і до історії Ноя (Бут. 9), де веселка виступає зримим знаком милості Божої, обіцянкою не насилати більше потоп на землю. Смарагдову веселку уявити непросто (як і багато що інше в наступних розділах!), але, без сумніву, вона красива, велична і обіцяє милість.

Подібно деяким древнім духовидцям, Іван бачить раду Божу: двадцять чотири старці на окремих престолах. Швидше за все, старці символізують дванадцять колін Ізраїлевих і дванадцять апостолів Христових, утілюючи повноту народу Божого в його причетності до володарювання Бога над світом. Їх білий одяг вказує на чистоту і перемогу, а вінці видають у них «царствене священство» (1:6; 5:10; 20:6). Сцена, м’яко кажучи, не безтурботна: виблискує блискавка, гримить грім, горить полум’я (пор. далі в ключові моменти – 8:5; 11:19; 16:18). Коли відкривається задум Божий, нам є чому устрашитися.

Зауважимо ще одну загадкову деталь тронної зали: щось на кшталт «скляного моря». Не виключено, що перед нами алюзія на Храм Соломонів, в якому було «море», величезна бронзова чаша (1Цар. 7:23-26). Проте в 15:2 скляне море несподівано нагадує Червоне море, через яке йшли ізраїльтяни при виході з Єгипту. А ще, згідно з Апокаліпсисом, з якогось моря виходить велика звірина (13:1, пор. Дан. 7), тоді як змій стоїть на березі і, мабуть, інспірує появу звірини (12:18). Цікаво, що в Новому Єрусалимі «моря» вже не буде (21:1). Створюється враження, що «море» у тронній залі втілює дію зла у світі. Ми дізнаємося, що наскільки б туго часом не доводилося, на усе є воля Божа, і, врешті-решт, Бог скине зло.

Такі старозавітні алюзії і такий Божий престол у небесах. Проте опис тронної зали з верховним Володарем і радниками не міг не нагадати адресатам Апокаліпсису і про двір кесаря. У перших розділах книги ми вже зустрічали вказівку на протистояння царств світу цього і Царства Божого. Тут ми бачимо ще один важливий натяк: влада світу цього – лише дешева імітація, дешева пародія на ту велику Владу, яка реально править на небі і на землі. Далі ми дізнаємося, як людські царства набули своєї жорстокої і нечестивої сили, і як вони будуть скрушені Богом. Саме до участі в цій майбутній перемозі Божій покликані сім церков.

Але спершу треба прозріти, побачити справжню картину речей. У житті церков древньої Туреччини трапляються одна проблема за другою, вони терплять нападки з боку псевдосинагог і володарів; їм непросто збудувати і громадське життя, – але над усім височіє володарювання Творця, Який сидить у небесній тронній залі, і володарювання це непохитне. Лише уповільнивши свій біг і вдумавшись у це видіння, ми можемо хоч би частково доторкнутися до тієї реальності, яка дозволить нам не лише зрозуміти наше життя, але і здобути перемогу.

Попередній запис

Об’явлення 3:14-22 – Послання в Лаодикію

Наступний запис

Об’явлення 4:6б-11 – Хвала Творцеві