Палестину, країну де народився і жив Христос, завоювали турки. В одному з невеличких міст під горою Кармель проживав молодий християнин, який був торговцем і перебував у добрих стосунках із місцевим пашею. Він мешкав у кам’яниці разом із своїм батьком. Батько жив у великій просторій кімнаті. Юнак задумав одружитися. У день перед вінчанням юнак попросив батька дати йому на п’ять тижнів цю простору світлу кімнату, переселивши його в сире вологе підвальне приміщення. Батько виконав його прохання.
Минуло п’ять тижнів. Батько пригадав синові умову та хотів повернутися до своєї кімнати, однак син із невісткою попросили його дозволу пожити в його кімнаті ще наступних п’ять тижнів, на що батько знову дав свою згоду.
Минуло наступних п’ять тижнів, та молодята й не думали звільняти батьківської кімнати. А коли батько нагадав їм, що вже час, аби вони звільнили його кімнату, син почав лютувати та кричати на батька: «Не сидиш каменем, дякуй Богові за те, що дозволяю тобі мешкати там, де ти тепер перебуваєш».
Бідолашний батько терпеливо переніс цю образу. У його теперішньому пристановищі було вогко та студено. Через щілини вікон та дверей віяв вітерець. Про цей нечемний вчинок сина невдовзі дізналося все місто. Це дійшло аж до паші, який покликав до себе невдячного молодого торговця. Той негайно з’явився в палаті паші.
Паша разом із дворянами чекав у своїй палаті на його прихід. Коли той зайшов усередину, паша грізно звернувся до нього. Молодий чоловік відразу зрозумів, що потрапив у неласку до цього достойника, який мав владу карати смертю.
«Якого ти віросповідання?» – запитав розлючений паша.
Молодий торговець остовпів і не міг промовити ані слова.
«Питаю тебе ще раз. Якого ти віросповідання?»
«Я – християнин, ваша величносте», – відповів тремтячим голосом торговець.
«Як це – ти християнин? Ти кажеш неправду. Ну ж, побачимо. Зроби на собі знак святого хреста».
Молодик перехрестився.
«Не так, негіднику! – сказав паша та підняв угору меч, – виразно та повільно промов ті слова, які кажуть, коли роблять на собі хресне знамення».
«В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа», – сказав приголомшений чоловік.
«Повтори ще раз! Всім і вголос – я старий і недочуваю».
Торговець приклав руку до чола та сказав: «В ім’я Отця», – потім до грудей: «І Сина», – потім на рамена: «І Святого Духа».
«Так, так!», – гукнув голосно паша – «бачиш, отець на чолі, син – на грудях, а чи знаєш ти, що це означає? Отець угорі, а син унизу. Іди додому, нечестивче, і коли за годину такий сам лад не буде у твоїй хаті, то велю відділити тобі голову від тулуба».
Упокорений та засоромлений повернувся винуватець додому, впав на коліна перед батьком, просив пробачення та негайно переселив тата до його кімнати.