Як Йосип Єгипетський, будучи намісником країни, почесно прийняв свого батька Якова. Добрий син забув про те, ким є, а думав лише про те, щоб пошанувати свого батька.
З книги Царів відомо, що мудрий цар Соломон негайно встав зі свого престолу, коли до палати ввійшла його мати, він підійшов до неї та посадив її поруч зі собою.
Папа Сикст V був сином бідних батьків, і, будучи малим хлопцем, пас корову. Коли ж він опинився на папському престолі, то його мати прийшла, щоб відвідати сина. Папські радники вважали, що не личить убогій матері з’являтися перед Папою. Думали, що зроблять Папі приємність, коли одягнуть її в коштовний одяг, щоб вона могла постати перед ним. Але Сикст сказав: «Я не знаю цієї пані, моя мати – не пані, а звичайна жінка».
Коли ж мати скинула зі себе дорогі шати та одяглась у свій одяг, Папа встав зі свого трону, обійняв її, поцілував та представив кардиналам і своїм приятелям, віддаючи їй таку честь і пошану, яку добрий син віддає матері.
У XIX столітті за панування цісаря Йосипа відбулася така подія: коли в’язні замітали вулицю, до одного з них підійшов гарно вдягнений молодий чоловік і поцілував його руку. Це помітив зі свого вікна один урядовець. Він попросив покликати до себе цього хлопчину та й каже: «Не пасує молодому студентові цілувати руку злочинця».
«Але ж пане, та це мій батько».
Зворушений такою синівською повагою урядовець розповів усе цісареві Йосипу, а той сказав: «Неможливо, щоб чоловік, який виховав таких добрих дітей, був злочинцем».
Він відпустив батька, а синові призначив стипендію, щоб той міг закінчити своє навчання.
Такі приклади повинні знати християнські діти, щоб завжди віддавати належну честь своїм батькам та виконувати їхню волю за прикладом самого Ісуса Христа.
Ця четверта заповідь така важлива та гарна, вона перша з-поміж заповідей любові до ближнього, ця заповідь – це основа щастя родини та народу. Однак дуже часто через порушення цієї заповіді люди потрапляють у неласку.