Щиро дякую Богові за те, що свого часу Він спрямував мою увагу на непримітне слівце «сум’яття», яке щодня повторюю під час Божественної літургії. Вгризаючись у його зміст, я поступово зрозумів, що воно окреслює надзвичайно важливу сферу людського життя. Релігійні люди передусім бояться гріха. Водночас кожна людина боїться зла й нещасть, які можуть випасти на її долю. Найважче нам, однак, помітити небезпеку, яку становить сум’яття. Таким воно є за своєю природою: охоплює людину, і вона втрачає голову, губиться, не розуміючи, що з нею діється.
Під час Божественної літургії після молитви «Отче наш» проказуємо емболізм[1]. Це прохання про визволення від зла:
«Визволи нас, Господи, від усякого зла і обдаруй наші часи миром. Допоможи нам у своєму милосерді, щоб ми, завжди вільні від гріха та безпечні від усякого сум’яття, сповнені надії, очікували приходу нашого Спасителя Ісуса Христа»[2].
Емболізм містить три важливі фрази. Перша: «Визволи нас, Господи, від усякого зла…» Друга: «…щоб ми, завжди вільні від гріха…» І, врешті, третя: «…та безпечні від усякого сум’яття…» Усе це потрібно для того, щоб ми, «сповнені надії, очікували приходу нашого Спасителя Ісуса Христа».
У першому виданні Римського Мисалу, перекладеного з латинської мови польською, читаємо: «Визволи нас, Господи, від усякого нещастя». Але вже в другому виданні останнє слово перекладено як «сум’яття», що набагато точніше. Адже в першій зі згаданих трьох фраз просимо звільнити нас «від усякого зла», тобто від усього, що є якимось нещастям: визволи нас від хвороб, кривд, воєн, голоду, стихійних лих, смерти близьких, панування тиранів тощо. У другій – «від гріха», тобто від усякого свідомого зла. І нарешті – «від сум’яття».
Латинською мовою «сум’яття» – це «pertrubatio». Вважаю, що варто поміркувати над проблемою сум’яття. Адже воно вдирається в наше психічне й духовне життя та в наші стосунки з людьми і Богом. Викликає страх і розгубленість, затьмарює ясність бачення. Одна з найважливіших справ у житті – навчитися розуміти цей стан і знати, як у такій ситуації поводитися.
Спробую розповісти про всі ті стежки, які я відкрив для себе, досліджуючи проблему сум’яття.
[1] Емболізм – розширений варіянт останнього прохання Господньої молитви. – Прим. пер.
[2] Цитовано згідно з: Катехизм Католицької Церкви, Синод Української Греко-Католицької Церкви 2002 р. Б., с. 649. – Прим. пер.