Десять кроків наполегливої та переконливої проповіді Євангелія
- Приготуй велику вечерю
Людина, яка хоче, щоб Бог її використовував, повинна приготуватися до служіння. Сьогодні Бог використовує мене в служінні. Але цього б не сталося без численних годин підготовки. Я розумію, що послання, які я проповідував десятьом людям кілька років тому, – ті самі, що я проповідую тисячам сьогодні. Проповідь десятьом людям була частиною Божого приготування мене на служіння. Отже, якщо ти хочеш, щоб Бог могутнім чином використовував тебе, почни готуватися вже сьогодні! Не пропускай жодної можливості зробити щось корисне в церкві.
Багато років тому я грав на барабанах і на фортепіано в церкві. Тоді я цього не розумів, але це було підготовкою до служіння. Сьогодні я розуміюся на музиці і можу брати участь в обговореннях на тему музики, поклоніння або апаратури. Час, проведений у музичному служінні, став цінним надбанням для мене.
- Не заглиблюйся в себе, а спілкуйся з багатьма людьми
Зверніть увагу, що чоловік з історії, описаної в Євангелії від Луки у 14-му розділі, приготував велику вечерю і запросив багатьох людей. Одна з основних причин, чому євангелізація не має успіху, – тому що християни замикаються в собі. Але не можна замикатися в собі, якщо ти хочеш бути успішним свідком Господа Ісуса Христа. Коли їдеш в автобусі, познайомся з пасажирами. Почни спілкуватися з людьми. Я завжди намагаюсь ділитись Євангелієм з людьми, що оточують мене. Я завжди вірив, що в мене є добра новина про Ісуса. Він спас і звільнив мене.
На другому курсі мого навчання в медичному інституті ми жили в чудовому університетському містечку Легон. Щодня нас відвозили в іншу частину міста, де знаходився навчальний корпус лікарні. Поїздка в автобусі тривала одну годину. Одного разу я сидів в автобусі, а старші хлопці дістали презервативи, надули з них кульки і відпустили в повітря. Студенти почали голосно сміятися зі своїх хтивих жартів, і я зрозумів, що вони із повною серйозністю робили це. А ми, християни, тихенько сиділи в автобусі, як перелякані овечки.
І я вирішив не замикатися в собі. Я звернув увагу всіх на себе і почав проповідувати. На той час проповідь в автобусі не була звичним явищем. Деякі студенти розгнівались на мене, іншим було просто нудно. Треті дивилися у вікно, висловлюючи свою незгоду, але я продовжував проповідувати! Я вирішив більше ніколи не замикатися в собі. Я вирішив бути схожим на чоловіка з історії, описаної в Євангелії від Луки у 14-му розділі.
Людина, що застосовує стратегію «anagkazo», не замикається в собі. Коли я жив у Лондоні, я задихався від холодної духовної атмосфери міста. Я проповідував всім і всюди. Здавалося, що всім було нецікаве християнство; люди вороже ставились до нього.
Одного дня, коли я їхав у двоповерховому автобусі, у мені запалав дух «anagkazo», і я сказав собі: «Не буду більше замикатися в собі».
Я встав, і, на подив усіх, заплескав у долоні, щоб привернути увагу. Звичайно, я повівся сміливо, але я був дуже наляканий всередині. Пасажири в автобусі дивилися на мене вороже. Але я спокійно продовжував і закінчив проповідь.
В автобусі всі притихли на кілька хвилин, слухаючи проповідь молодого чоловіка. Закінчивши, я сів на своє місце і вийшов на наступній зупинці. Чоловік, який вийшов разом зі мною, сказав: «Я вражений вашою сміливістю! Але не думаю, що ви чогось досягли». Неважливо, чи досяг я чогось чи ні. Важливо те, що я проповідував Слово. А проповідуване Слово завжди робить свою роботу.
«…так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх… зробить, що Я пожадав…» Ісая 55:11
Будь-який спосіб спасіння душ у наш час повинен використовуватися із застосування стратегії «anagkazo». М’якістю та добротою сьогодні нічого не досягти.
- Не скасовуйте заплановані церковні заходи
Кожен пастор у процесі зростання церкви переживатиме злети та падіння. Але пастор, який служить у дусі «anagkazo», ніколи не відмінить церковне служіння. Він продовжуватиме свою роботу, незалежно від того, скільки прийшло людей.
Один з пасторів моєї церкви розповідав, що якось на недільне служіння прийшла всього одна людина. Ніколи він не почувався так пригнічено. Але він проповідував цій людині й старався для Господа.
На одне з наших служінь також прийшло дуже мало людей. Господь сказав мені те саме, що й чоловік, який приготував вечерю: «Піди на вулицю і запроси людей до церкви». Я відповів: «Як? Сьогодні ж неділя».
Господь відповів: «Зроби так – і будеш благословенний».
Я продовжував сперечатися з Господом: «А що подумають люди, які прийшли на недільне зібрання? Вони відвернуться від церкви».
Але Господь наполягав: «Піди на вулицю і силуй людей прийти».
Я послухався Господа.
Я оголосив усій церкві, що ми зупиняємо служіння, ідемо на вулицю і будемо запрошувати людей.
«Ми підемо до людей і приведемо їх, – сказав я. – Це не буде добре запрошення. Кожен з вас повинен взяти першу людину, яку побачить, за руку і привести її до церкви».
Багато хто був приголомшений. Але ми так і зробили! Ми привели сотні невіруючих людей. Того дня кілька людей віддали своє життя Христу. Пізніше ми багато разів робили так само. Але тоді, саме на тому служінні, було особливо багато людей. Я не закрив служіння лише тому, що прийшло мало людей. Саме так має діяти пастор, який застосовує стратегію «anagkazo».
- Не допускайте, щоб люди не відвідували служіння
Пастор, який застосовує стратегію «anagkazo», не допустить, щоб люди не приходили на церковне служіння. Багато років тому, коли я ще був студентом-медиком, Господь сказав мені організувати церкву. Але не було навіть членів церкви. Не було жодної душі, якій би я проповідував! Але я не погоджувався з тим, щоб лави в церкві залишалися порожніми.
Я все ще був студентом, коли Дух Святий спонукав мене піти до студентського гуртожитку, де жили дівчата, що навчались на медсестер. Я пам’ятаю цей день. Було близько п’ятої години ранку; на вулиці було темно. Стоячи на вулиці, я поплескав у долоні й розбудив студенток. Вони, напевно, здивувалися, але не заважали мені. Я почав проповідувати їм про Ісуса. Закінчивши проповідь, я вчинив дещо сміливо і сказав: «Якщо ви хочете віддати життя Христу, переодягніться у щось пристойне і виходьте. Поговоримо про Христа на вулиці».
Того ранку кілька дівчат віддали свої серця Богу. Двадцять років по тому, деякі з них все ще є членами моєї церкви. Проповідувати людям, які ще спали, було одним з моїх улюблених способів застосування принципу «anagkazо». Одного ранку я проповідував у гуртожитку медсестер. Одна дівчина кинула з вікна записку, в якій було сказано, що якась студентка відступила від віри і потребує допомоги. Ця дівчина просила поговорити з нею. Того ранку ми служили їй, і Бог звільнив її. Протягом двадцяти років вона є вірним членом нашої церкви.
Хоча починав я з порожнього класу, але невдовзі він заповнився медсестрами, які віддали своє життя Христу завдяки моїм ранковим проповідям у стилі «anagkazo». Любий читачу, я хочу сказати, що я не успадкував церкву від когось. Я часто йшов туди, де нікого не знав і де мене ніхто не знав. Мені доводилося виходити на вулиці й спасати душі, переконуючи людей прийти до Христа, аж поки кімната не наповнилась людьми.
- Не приймай виправдань від людей
У людей завжди знайдуться виправдання, якщо вони не хочуть щось робити. Господар з Біблійної притчі, який мав дух «anagkazo» (Луки 14 розділ), вислухав виправдання трьох чоловік, які відмовилися прийти до нього на вечерю. Але вони не вразили його.
Першим виправданням було те, що потрібно оглянути землю. Тоді скажіть мені: невже землю не оглядають, перед тим, як її купувати? Як можна оглядати землю ввечері? Адже нічого не видно. Та якась людина додумалася вигадати таке як виправдання, щоб не прийти на вечерю. Другим виправданням було те, що потрібно випробувати волів. Але зрозуміло, що увечері ніхто волів не випробовує. Третім виправданням було одруження. Для молодого подружжя вечеря була б чудовою нагодою провести час. Якщо ви хочете досягти людських сердець, не обманюйтесь їхніми виправданнями. Навчіться не приймати такі виправдання.
Навіть коли ти проповідуєш Слово Боже, люди вигадують у думках виправдання. Вони обмірковують причини, щоб не виконувати те, про що ти їм говориш. Кожен хороший проповідник повинен навчитися проповідувати проти людських думок і виправдань. Ісус говорив проти людських міркувань, і вони про це знали!
«…Бо вони розуміли, що ПРО НИХ[1] Він цю притчу сказав». Луки 20:19
- Знай, що більшість виправдань безпідставні
Як я вже казав, більшість виправдань безпідставні. Хороший служитель повинен вміти відкидати виправдання. Одного разу я говорив зі своїм другом і запрошував його до церкви. Він почав виправдовуватися, що час для нього незручний і що потрібно далеко їхати.
Тоді я сказав йому: «Ти – успішний бізнесмен. Все, що ти хочеш, ти робиш. Ти подорожуєш, рано прокидаєшся у вихідний день. У тебе навіть є час, щоб поїхати до дівчини за сотні кілометрів. Як же в тебе немає часу на Бога? Якщо ти справді чогось хочеш, ти можеш це зробити».
Деякі люди не дають десятину, бо в них, мовляв, немає грошей. Подивіться, скільки грошей вони витрачають на інші речі. Зрозумійте, що їхня проблема не в нестачі грошей, а набагато гірша.
- Знайте, що більшість виправдань брехливі
Багато чоловіків звинувачують своїх дружин у тому, що їм бракує духовних взаємовідносин, і навпаки. Мені пригадується один проведений у нашій церкві захід зі збору коштів. Під час зібрання пастор спитав, хто бажає дати гроші на придбання музичних інструментів для церкви. Один іноземець збирався дати пожертвування. Він тільки-но хотів підняти руку, як його дружина одразу стримала його. Вона думала, що пастор цього не помітив.
Після служіння ця жінка підійшла до пастора і сказала: «Знаєте, сьогодні ми не дали грошей, бо мій чоловік – іноземець, він дуже жадібний. Але ми подумаємо про це». Але це була справжнісінька брехня. Адже саме її чоловік хотів пожертвувати гроші, а вона зупинила його. Люди використовують виправдання, щоб приховати своє небажання служити Богу. Навчіться не приймати виправдань.
- Продовжуй свою справу і не виправдовуйся
Успішні люди відрізняються від неуспішних тим, що не приймають виправдань. Зверніть увагу, що господаря, який скликав вечерю, не вразили виправдання запрошених. Він їх не прийняв.
Якщо ти справді хочеш робити щось, продовжуй свою справу, а якщо не хочеш – тоді можеш шукати виправдання! Я пригадую, як більшість молоді не хотіла ходити до церкви. Особливо в хлопців знаходилося багато виправдань. Тоді в мені запалав дух «anagkazo», і я подумав: «Якщо вони не йдуть до церкви, то підуть на вечірку».
Я організував вечірку для молоді в місті. Ми зробили запрошення і роздали молодим людям. Вони так зраділи і подумали: «Хороша нагода «потусуватися». Цей вечір особливо запам’ятався мені. Ми грали радісну християнську музику і танцювали з невіруючими. Один з них пізніше сказав мені, що був дуже здивований, чому ніхто не запропонував пива. В якийсь момент ми зробили тихіше звук і сказали, що маємо оголошення.
Більшість цих запеклих невіруючих вже сиділи на стільцях. На їхній подив, я встав і почав проповідувати Євангеліє. Це було несподівано для них, але багато хто віддав своє життя Ісусу в той вечір і народився згори.
Деякі пастори з нашої церкви отримали спасіння на одній з таких несподіваних євангелізаційних вечірок. Біблія вчить нас спасти «хоча б деяких» різними способами.
Слово «anagkazo» означає переконувати і приводити людей до Бога. Людина, яка застосовує цей принцип, не зважає на несприятливі обставини. Нас не налякало те, що молодь не хотіла йти до церкви. Ми скористалися цим! Навчись знаходити вихід тоді, коли здається, що його немає. Навчись не приймати виправдання від людей.
- Вийди зі звичного кола життя
У кожного з нас є своє коло друзів. Зазвичай ми постійно спілкуємося лише у своєму колі друзів і знайомих. Але якщо ми хочемо, щоб Бог використовував нас, ми повинні вийти зі звичного нам кола. Зауважте, що господар з історії про звану вечерю, який жив за принципом «anagkazo», був змушений вийти із звичного кола життя. І ми повинні поводитися так само, якщо хочемо догодити Богові!
Коли я був підлітком і жив в Аккрі, у мене було кілька друзів. Це була така собі елітна компанія, до якої входили діти іноземців та іншої буржуазії. Ще в дитинстві я літав міжнародними рейсами першого класу і спілкувався переважно з так званим «вищим світом». Я жив у містах за кордоном разом з батьком. Я захоплювався плаванням і їздою верхи. Можете собі уявити, що в Гані лише кілька чоловік могли дозволити собі подібні розваги.
Але серед тих людей, з якими я спілкувався, навряд чи можна було зустріти християн. Коли я народився згори, я вийшов зі звичного для мене кола спілкування і приєднався зовсім до іншої групи людей. Я знайшов собі кращу компанію, яка відрізнялася від колишніх друзів.
Щоб догодити Богові, я залишив своїх колишніх друзів. Бо серед них не було віруючих. Якщо ти хочеш догодити Богові, вийди з кола своїх друзів і познайомся з новими людьми.
Я впевнений, що той багатий чоловік, описаний в Євангелії від Луки в 14-му розділі, не спілкувався з людьми, які жили на дорогах та в закутках. Впевнений, що він не спілкувався з каліками, сліпими чи інвалідами. Але, щоб досягти своєї мети, він змушений був спілкуватися з людьми іншого соціального рівня.
У 1984 році я був лідером однієї групи в університеті. Ми дуже любили один одного і були хорошими друзями (саме там я познайомився зі своєю дружиною). Багато людей з тієї групи і сьогодні є моїми найкращими друзями. Але Дух Святий спонукав мене залишити цю компанію і піти до людей, яких я не знав. І я залишив цю групу, бо дехто не хотів, щоб до нас приєднувався хтось інший.
Вони казали: «Якщо ти приведеш когось, Це буде зовсім не те. У нас все по-особливому. Ми – наче невеличка сім’я».
Але я проводив одну програму за другою разом з ними, переконуючи і приводячи людей до Бога. Я ніколи не стомлювався проповідувати. Люди не стомлюються грішити, то чому ми повинні стомлюватися від проповіді Євангелії?
На другому курсі навчання в медичному інституті – а це був найскладніший рік – разом з групою ми щонеділі проводили ранкові євангелізації. Всі про нас знали і вже звикли до наших гучних голосів, які лунали кожного ранку в неділю.
Я сказав: «Я вдячний Богові за нашу дружбу. Але ми повинні рухатися далі й здобувати душі для Христа. Ми повинні вийти зі звичного кола спілкування».
Через деякий час невіруючих більше не вражають наші проповіді. І якщо не знайти новий спосіб, новий метод «anagkazo», вони більше не слухатимуть твої послання.
Одного ранку ми проповідували, і я зрозумів, що люди просто повернулися у своїх ліжках і не слухали нас. Тоді я подумав: «Наші проповіді більше не приводять людей до Господа».
І Дух Божий дав мені блискучу ідею.
Оскільки люди вже звикли до наших голосів, потрібно було щось новеньке. Я вирішив відправити своїх друзів стати біля дверей кімнат.
Проповіднику я сказав: «Коли ти закличеш людей до покаяння, ми почнемо стукати у двері. Скажи людям у проповіді, що вони почують стук у двері. І якщо захочуть прийняти Христа, то відкриють двері, ми увійдемо і приведемо їх до Господа».
Мій друг, що проповідував, точно виконав усе. І тепер ті, хто нас ігнорував, змушені були звернути увагу. Ми стукали у двері о п’ятій годині ранку! Але повір, під час таких служінь багато людей народилися згори. Особливо мені запам’ятався один брат.
Він сміявся з християн, коли вони говорили іншими мовами. Він висміював дар мов. Цей хлопець часто напивався і валявся біля озера, яких було чимало навколо студентського містечка, що належало Ганському університету. Того ранку мій друг проповідував і сказав: «Можливо, ви почуєте стук у двері. Якщо хочете народитися згори, відчиніть двері, до вас увійде людина і приведе вас до Господа». І ось я постукав у двері до цього хлопця.
Я здивувався, коли він відкрив двері й запропонував увійти. Він сказав: «Я знав, що ти прийдеш до мене. Сьогодні – мій день!» Ми разом помолилися, і він віддав своє серце Господу того ранку. Я славлю Бога за всіх людей, які народилися згори завдяки тому, що ми настирливо проповідували Слово. Метод «anagkazo» працює!
- Не зупиняйся, ПОКИ є місце
Мені подобається пісня, в якій співають: «Біля хреста є місце для тебе».
Пастор ніколи не повинен зупинятися, поки ще є місце в церкві. Господар з історії про вечерю послав слуг приводити людей, тому що було ще місце.
«…МІСЦЯ є ще». Луки 14:22
Я переконаний, що в кожній церкві повинно бути більше стільців, ніж є людей. Порожні лави спонукатимуть пастора спасати душі невіруючих, поки дім не наповниться. Вся сутність євангелізму полягає в тому, щоб наповнити церкву.
«…та й силуй (anagkazo) прийти, ЩОБ НАПОВНИВСЯ ДІМ МІЙ». Луки 14:23
Євангеліє не повинно проповідуватися в повітря. Проповідь Євангелія повинна бути спрямована на зростання церкви. Усі наші зусилля привести людей до Господа мають бути результативними. Ми повинні бачити плід своєї праці, а це – наповнені церкви. Кожен служитель повинен завжди бачити, що хоча б для однієї душі є ще місце біля хреста. Я впевнений, що коли ми будемо так мислити, Бог використає нас і наповнить церкви.
Я ніколи не був задоволений кількістю людей у церкві. Коли у нас було десять чоловік, я хотів мати двадцять. Коли нас вже було п’ятдесят, я мріяв про сотню. А коли Бог дав нам сто чоловік, я подумав: «А якщо в нас буде п’ятсот чоловік?» Коли кількість людей збільшилась на кілька сотень, я подумав: «А що, якщо нас будуть тисячі?»
Ми повинні прагнути наповнити дім Божий. Ці слова лунають у моєму серці: «Щоб наповнився дім Мій! Щоб наповнився дім Мій!» Друже, не забувай: біля хреста завжди є місце.
[1] В англ. «проти них» (прим. пер.)