Повертаючись до анекдотичної нитки сюжету

Можна розпочати цілком серйозно досліджувати ті теми, які найчастіше описують у жартах як такі, що створюють проблеми або навіть є джерелом людської недолі. У складних політичних ситуаціях (загарбання, гітлерівська окупація, комуністичний режим) люди створювали анекдоти, які розряджали напружену ситуацію, страх та відчуття пригноблення. У наш час ми також використовуємо анекдоти та жарти, щоб бодай якось зменшити напруження та абсурдність щоденного життя. Кожного дня з’являється чимало жартів на тему міжлюдських стосунків на загальному рівні, а також на родинному та суспільному. А тому є багато жартів на різні теми:

  • про подружні зради,
  • про священиків,
  • про митників та фінансові махінації,
  • про пияків,
  • про тещ,
  • про лікарів та служби охорони здоров’я,
  • про науковців та їхню кар’єру,
  • про труднощі з порозумінням та їхні наслідки,
  • про вчителів та дітей (на кшталт «Вчителька питає Миколку»),
  • про так звані «анекдоти з перчинкою»,
  • а також численна група ситуаційних жартів.

Для ілюстрування цього списку, а також щоб підняти собі настрій, пропоную вашій увазі кілька анекдотів на деякі з перелічених тем.

Подружня зрада

Розповідь моряка: «Коли я повертаюся з плавання додому, то завжди стукаю у вхідні двері і швидко біжу в сад, до дверей, що ведуть до кухні». Тут він робить ефектну павзу, а потім, з ноткою задоволення в голосі, додає: «Ще ні разу не трапилося, щоб я не дав комусь по писку!»

* *

Чоловік поїхав у відрядження. Дружина вирішила використати цей момент і купити шафу. Бо ж у хаті – гармидер, речі – по коробках, а коли врешті випадає можливість піти з чоловіком до магазину меблів, то важко щось вибрати. То чоловікові колір не подобається, то завіси неякісні, то ціна неприйнятна. Тому дружина цього разу пішла до магазину сама і вибрала: «Оця», – тицьнула пальцем. Заплатила і в цей момент відчула перше здивування. Замість шафи вона отримала величезну пачку з частинами, гайками, шурупами, а також інструкцію, як усе це змонтувати докупи. І що вона, бідолашна жінка, має з тим усім зробити? Попросила продавця. Бо якщо він умів змонтувати ту шафу, що стоїть на вітрині, то за додаткову плату зможе змонтувати і її шафу. Продавець погодився. Привіз шафу до помешкання, все змонтував швидко і вправно. Жінка вже було взялася за гаманець, щоб заплатити продавцеві за роботу, аж тут вулицею проїхав трамвай. Стара будівля завібрувала, і шафа стук-стук-стук та й розсипалася. Продавець попросив вибачення за те, що змонтував шафу не надто старанно і знову взявся за роботу. На жаль, знову проїхав трамвай, і шафа знову розсипалася. Роздратований продавець сказав, що він ті шафи лише продає, та й пішов, залишивши бідолашну жінку з купою запчастин на підлозі. І що було робити? Жінка пішла до сусіда просити допомоги. Той прийшов і, знаючи про можливі клопоти, дуже старанно й за інструкцією змонтував шафу. Видалося, що шафа стоїть міцно. Однак жінка та сусід напружено чекали трамвая. Трамвай проїхав, а шафа знову: стук-стук-стук. Розсипалася. Сусід ствердив, що так справи не залишить. Змонтує шафу знову й уважно простежить, у чому ж проблема. А оскільки ззовні нічого не видно, то він спробує сісти в шафі й перевірити, які шурупи треба докрутити. Як сказав, так і зробив. Ще не встиг зайти до шафи, а тут господар повернувся з відрядження. Відразу помітив шафу.

– Кохана, ти купила шафу!

Підійшов до умеблювання, відчинив двері, побачив сусіда й обурено вигукнув:

– А ви тут що робите?

– Сусіде, не повірите, я чекаю на трамвай.

Священики й церква

Три лелеки вихваляються. Перший каже: «Я літав над хатиною, літав. І що? І долітався – народився хлопчик, вагою 4,5 кг». Другий на те: «Це ще нічого. Я от літав над багатоповерхівкою, літав. І що? Народилися близнюки!» Озивається третій: «А я літав над монастирем, літав. І що? Нічого. Але монахи страху наїлися!»

* *

Вислухавши дуже загальну сповідь, сповідник запитує каяника:

– А як справи з участю в недільній Божественній Літургії?

Каяник рішуче відповідає:

– Отче, я католик, а не релігійний фанат.

* *

Страсний четвер. У величезному натовпі гуцул, трохи допомагаючи собі ліктями, врешті допхався до сповідальниці. Клякнув і каже:

– Останній раз я ходив до сповіді рік тому, але не допхався…

Нечесне заробляння

Запитали польського митника: «Скільки часу треба працювати, щоб купити “Мерседес”?» Він подумав-подумав та й каже: «Приблизно тиждень». Запитали чеського. Той каже: «Два тижні». Те ж саме запитують білоруського митника. Той думає-думає, щось підраховує і врешті відповідає: «Місяць». Здивований співрозмовник робить висновок, що білоруські митники – найчесніші. Однак щоб краще зрозуміти справу, допитує митників: «А чому так довго?» І чує відповідь: «Бо „Мерседес” – це все-таки великий концерн».

Про пияків

На жаль, за кордоном нашу націю часто ототожнюють з алкоголіками.

Якось чоловік зловив золоту рибку. Традиційно загадує три бажання. По-перше: щоб вода в цьому озері перетворилася в чисту горілку. Пробує: так і є!

Але до озера далеко. То щоб вода в ставку коло дому також перетворилася на горілку. Хутчіш біжить до дому. Так і є! Рибка попереджає: «Вважай, бо тобі залишилося одне бажання». Чоловік думає-думає, почухав потилицю і нарешті каже: «Ну добре, давай ще півлітра – і буду верещати від задоволення!»

* *

Невелика людожерська країна підписала з нашою пакт про ненапад. У межах дружних візитів наша делегація відвідує країну союзників. Гід проводить екскурсію. Раптом всі бачать, як на околиці лісу лежить тубілець із величезним животом – напевно, він щойно добряче попоїв. Гід підбігає до нього і запитує: «Ти мого екскурсанта з’їв?!» У відповідь чує: «Ні, не їв!» «Ти точно не їв його?» – недовірливо перепитує гід. «Точно не їв!» Тоді гід каже: «Ану дихни!»

Про охорону здоров’я

– Лікарю, ви робите надто глибокі розрізи, – звертається до хірурга медсестра, – операційний стіл знову пошкрябаний.

* *

Приходить бабуся до лікара і каже: «Лікарю, перепрошую, що мене так довго не було, я хворіла».

Про науковців

У таких жартах, з огляду на суспільний статус, персонажами є зазвичай тварини.

На загальних зборах тварин у лісі заєць оголосив, що пише докторську працю на тему: «Заєць – хижий звір». Лисиця почала глузувати з нього. А він на те: «Смійся-смійся, от лише ходи зі мною за оті кущі». Пішли вони, з-за кущів почувся страшний гуркіт, через хвилину виходить задоволений заєць і шкандибає злякана лисиця. Заєць запитує, чи ще хтось має сумніви. Вовк ствердив, що така тема наукової праці – це просто нонсенс. Тому пішов із зайцем за кущі, а вже через кілька хвилин ледве волік лапи. Зацікавлені звірята юрбою рушили за кущі. Дивляться, а там сидить ведмідь. А мораль із цього така: не важливо, яка тема наукової праці, важливо, хто науковий керівник.

Попередній запис

СІМ’Я СЬОГОДНІ

Наступний запис

Повертаючись до анекдотичної нитки сюжету (закінчення)