ПОДОРОЖ АПОСТОЛА ПАВЛА, “В’ЯЗНЯ”, ДО РИМУ ТА ЙОГО КІНЦЕВА ПРАЦЯ
Плавба до Риму розпочалася восени 60 р. з Кесарії й була дуже небезпечна, повільна й обтяжлива. Вони мали проплисти около 2 000 кілометрів по бурхливих хвилях Середземного моря на примітивному кораблі. Їхній корабельний маршрут проходив через наступні місцевості:
- Кесарія, Палестина (Дії Ап. 27:1-2).
- Сидон, Фінікія (Дії Ап. 27:3).
- Кіпр, острів, Середземне море (Дії Ап. 27:4).
- Міра, Лікія (Дії Ап. 27:5-6).
- Кнід, острів, Середземне море (Дії Ап. 27:7).
- Кріт, острів, Середземне море (Дії Ап. 27:7).
- Салмон на острові Кріт (Дії Ап. 27:7).
- Добра Пристань на острові Кріт (Дії Ап. 27:8).
- Клавда, острів, Середземне море (Дії Ап. 27:16-17).
- Мальта (Меліта), острів, Середземне море (Дії Ап. 27:17-28:10).
- Сіракузи, Сицілія (Дії Ап. 28:11-12).
- Реґія, Італія (Дії Ап. 28:13).
- Путеолі, Італія (Дії Ап. 28:13-14).
- Аппіфор або Форум Аппія, Італія (Дії Ап. 28:15).
- Тритаверни або Три Таверни, Італія (Дії Ап. 28:15).
- Рим, Італія (Дії Апостолів 28:16).
Фактичним адміралом-капітаном корабля був не сотник Юлій, але його “в’язень” апостол Павло. На Середземному морі схопилась грізна буря. Смертельна тривога обгорнула всіх на кораблі. І хоч, правда, корабель розбився, проте всі пасажирі – 276 душ – Божою ласкою за вказівками Павла врятувалися від передчасної смерти в морській глибині (Дії Ап. 27:37). На острові Мальті вони перезимували й апостол Павло три місяці проповідував там Христа та чинив чуда серед тубільців.
З Мальти, що знаходиться на 50 кілометрів від Сицілії, Павло на олександрійському кораблі переїхав до Італії, до міста Путеолі, а звідти пішки прибув до Риму 61-го року.
У Римі апостол Павло зустрінув віруючих християн. Це було великим благословенням, підбадьоренням та скріпленням на дусі для нього й він дякував Богові за них. Римська влада спочатку дуже лагідно ставилася до Павла. Судова розправа в Римі була затяжна і тривала 2 роки. Апостол Павло був під відкритим домашнім арештом, цебто жив у найнятім приватнім домі під легким наглядом, міг бачитися з людьми, свобідно проповідувати їм Євангелію та приймати до себе друзів. В Римі він мав зустріч із провідними євреями та проповідував Христа своїм землякам. У Римі під час першого легкого ув’язнення він написав свої Послання до Ефесян, Колосян, Филип’ян і Филимона. Наприкінці дворічного легкого ув’язнення його увільнено. Римська влада тоді дивилася на християн, як на варіянт гебрейської релігії й дозволила апостолові Павлові далі подорожувати й виконувати місійну працю. Правда, деякі теологи вважають, що Павло відразу під час першого ув’язнення був засуджений на кару смерти. Однак, читаючи пізніші Послання Павла, ми переконуємося, що він був звільнений із ув’язнення, як невинна особа, і відвідав Македонію (1 Тим. 1:3), Ефес і настановив там Тимофія на пресвітера (1 Тим. 4:14; 2 Тим. 1:6), Мілет, Коринт (2 Тим. 4:20), острів Кріт і настановив там Тита на пресвітера (Тита 1:5), Нікополь – головне місто Епіру в Італії й, можливо, інші міста. У Римі під час першого ув’язнення в Павла були Тимофій, Лука, Филимон, Іван Марк, Тихик, Аристарх, а навіть дехто з кесарового дому (Колосян 4:10-14; Филип’ян 2:19; 4:10,22).
Коли імператор Нерон вину за пожежу Риму звалив на невинних християн, тоді римляни почали їх жорстоко переслідувати. Це, власне, спонукало апостола Павла повернутися до Риму, щоб підбадьорювати віруючих християн. У Римі з наказу Нерона Павло був вдруге арештований. Тепер його вкинули до вогкого підземелля Мамертинської тюрми й залізними ланцюгами прикували його до вояка-легіонера, щоб таким чином він не пробував утекти. Друга судова розправа була дуже сувора, а саме переслухання підсудного “в’язня” – надзвичайно жорстоке й ригористичне. З другого ув’язнення апостол Павло написав своє останнє Друге Послання до Тимофія. Він був свідомий, що тепер настав кінець його земної подорожі. За переданням, його три милі провадили Остійським шляхом і біля Остійського замку 29-го червня 67 року йому, як римському громадянинові, за наказом самого імператора Нерона, стято мечем голову.
* * *
Апостол Павло не був творцем християнства, але носієм його. Він поширив Христове світло з палестинського закутку в широкий світ, ставши геніяльним і невтомним апостолом поган. Він просвітив світлом Євангелії народи Малої Азії та Европи й написав майже половину всіх Новозаповітних Книг, що являють собою найчистіше джерело догматики, етики та церковної історії.
У ділах і житті апостола Павла ми бачимо Божу мудрість, провід і силу Святого Духа. Понад 30 років він вірно працював у Господньому винограднику, він пройшов суходолом і проплив вітрильниками близько 10000 км, учинив багато чуд, заснував церковні громади в різних країнах, й поважне число євреїв і поган навернулися до Господа через його проповіді, виголошені в силі Святого Духа. Під час цієї місійної, піонерської праці Павла не раз каменували, висміювали, понижували, зневажали й завдавали йому багато скорбот, – проте він ніколи не падав духом і не переставав служити Господеві.
Самопосвята та скромність стали звичкою й законом Павла. Він не вхилявся об’являти кожній людині всієї Божої волі (Дії Ап. 20:27). Він зрікся всього та зробився “слугою для всіх, щоб найбільше придбати” для Господа Ісуса Христа (1 Кор. 9:19; 2 Кор. 11:23-33). Про себе він говорить, що він найменший із апостолів й негідний зватись апостолом, бо він переслідував був Божу Церкву (1 Кор. 15:8-10).
На підставі 1 Коринтян 7:8,40 виглядає, що апостол Павло був вдівцем. Його зовнішній вигляд не був імпозантний. У книжці “Дії Павла й Теклі” читаємо про нього, що він був “малий, кривоногий, міцної фізичної будови, хоч низького росту, з насупленими бровами майже злученими та з довгим носом”. Проте віруючі в Мілеті так були захоплені його самопосвятою в місіній праці та красою його чистого серця, що припадали на Павлову шию й палко цілували його (Дії Ап. 20:37). Терпів на очі (Гал. 4:13-15; 6:11). Витерпів багато мук, знущань і труднощів (2 Кор. 11:21-29). Помер у Римі, як мученик, проте ніхто не міг і не може знищити його безсмертного духа, як також його праці та її безпосередніх і посередніх впливів на людство.