ТРЕТЯ МІСІЙНА ПОДОРОЖ АПОСТОЛА ПАВЛА
описана в Діях Апостолів 18:23-20:3; Римлян 15:19; 2 Коринтян 2:12-13; 12:14; 13:1; тривала 4 роки від 54 до 58 рр.; терен місійної діяльности охоплював Малу Азію, головно Ефес, і коротко Европу: Македонію, Ахаю та Ілліріка.
Перейшовши з великими труднощами небезпечні, гористі країни Галатії та Фрігії в Малій Азії, апостол Павло прибув до Ефесу. Отже, у своїй третій місійній подорожі він спочатку відвідав засновані ним церковні громади в Малій Азії, а відтак прибув до Ефесу, що став осередком християнських церков у Малій Азії. Аж 3 роки апостол Павло працював в Ефесі, що був тоді пляцдармом запеклої боротьби Павла з поганством і надзвичайно тяжких випробовувань. Нема сумніву, що це був найголовніший терен праці Павла в його третій місійній подорожі й тривав аж 3 роки (Дії Ап. 20:31).
Ефес тоді широко був відомий, як місце перебування “великої Артеміди ефеської”; богині, яку шанувала вся Азія. Там був збудований розкішний храм Артеміди, що вважався за одне з 7 чуд світу. Ефесці споруджували його аж 120 років під проводом найкращих архітекторів з острова Кріту. Наприкінці V ст. до Хр. було довершено будову храму Артеміди: 110 м завдовжки й 55 м завширшки. 26 мармурових колон своїм гребенем сягали 50 метрів заввишки. Це була оселя, місце перебування Артеміди, богині природи, врожаю, лікувальних джерел, війни, лісів, мистецтва й т. д. Храм Артеміди був знищений 21-го червня 356 р. до Хр. Його підпалив Герострат, щоб таким чином навіки прославити своє ім’я. Олександер Великий, завоювавши Ефес, відбудував храм Артеміди за його первісним пляном і розміром. Понад 500 років храм Артеміди височив в Ефесі. Багато жерців і жриць правили поганські служби. Туди приходила сила-силенна паломників з усього світу з жертвами й поклонялися богині. Коли ґоти прибули в Малу Азію, то частинно понищили храм Артеміди, але ефесці знову відбудували його. Врешті в IV ст. по Хр. землетрус перетворив храм Артеміди, що був центром уваги всього світу, в румовища.
Апостол Павло проповіддю Божого Слова завдав нищівний удар поганському релігійному центрові в Ефесі і багато ефесців навернулося до Господа.
З Ефесу Павло на короткий час перейшов до Троади (Мізія), а відтак до Филип (Македонія), Ілліріка (Далматія) й Коринту (Ахая).
Третя місійна подорож ап. Павла позначилася довготривалим побутом його в Ефесі (3 роки) та здійснювалася за таким порядком:
- Антіохія, Сирія, Мала Азія (Дії Ап. 18:22-23).
- Галатія та Фрігія, Мала Азія (Дії Ап. 18:23).
- Ефес, Мала Азія (Дії Ап. 19:1-20).
- Коринт, Ахая, Европа; короткі відвідини (2 Кор. 12:14; 13:1).
- Ефес, Мала Азія (Дії Ап. 19:22-40).
- Троада, Мізія, Мала Азія (2 Кор. 2:12-13).
- Филипи, Македонія, Европа (Дії Ап. 20:1-2).
- Іллірік, Далматія, суч. Югославія (Рим. 15:19). Коринт, Ахая, Европа (Дії Ап. 20:3).
ПОДОРОЖ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЄРУСАЛИМУ З ПОЖЕРТВАМИ ВІД ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ ПОГАНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ
Дехто вважає цю подорож, як поворотну частину третьої місійної подорожі апостола Павла; вона відбулася 58 року й описана в Діях Апостолів 20:6-23:32.
Закінчивши третю місійну подорож, апостол Павло думав, що він уже виконав доручену йому працю на Сході, і почав тепер плянувати про місійну працю на Заході, щоб Христове світло дісталося через Рим ген аж до Еспанії. Але перед виїздом туди він ще хотів особисто завезти бідним, голодуючим братам у Єрусалимі пожертви від християн із Македонії й Ахаї (Греції). Однак ця подорож до Єрусалиму змінилась на трагічну судову розправу й закінчила період свобідної місійної праці апостола Павла.
По дорозі до Єрусалиму він із Троади перейшов до сусіднього міста Асс, хоч, правда, мав нагоду їхати кораблем, але волів іти пішки, щоб на самоті розмовляти з Богом. З Асс він відплив кораблем до Мілету. Сили гріховної темряви приготовляли для нього кайдани й муки. Бувши внутрішньо переконаний, що це така Божа воля, він не звертав уваги на перестороги й не змінював свого пляну подорожі. Він силкувався на день П’ятидесятниці прибути до Єрусалиму.
У Мілеті зібралися пресвітери з Ефесу й він виголосив їм зворушливе прощальне слово. Ефесці припадали на його шию й палко цілували його. З Мілету він кораблем поплив через Середземне море на південний схід до Кесарії, а звідтам до Єрусалиму.
Павлова подорож до Єрусалиму здійснювалася за таким порядком:
- Филипи, Македонія, Европа (Дії Ап. 20:6),
- Троада, Мізія, Мала Азія (Дії Ап. 20:6-12).
- Асс, Мізія, Мала Азія (Дії Ап. 20:13-14).
- Мітілен, острів Лесбос, Егейське море (Дії Ап. 20:14) .
- Хіос, острів, Егейське море (Дії Ап. 20:15).
- Самос острів, Егейське море (Дії Ап. 20:15).
- Мілет, Мала Азія (Дії Ап. 20:15-38).
- Кос, острів, Середземне море (Дії Ап. 21:1).
- Родос, острів, Середземне море (Дії Ап. 21:1).
- Патара, Лікія (Дії Ап. 21:1).
- Кіпр, острів, Середземне море (Дії Ап. 21:3).
- Тир, Фінікія (Дії Ап. 21:3-6).
- Птолемаїда, Фінікія (Дії Ап. 21:7),
- Кесарія, Палестина (Дії Ап. 21:8-14).
- Єрусалим, Палестина (Дії Ап. 21:15-23:32).
Апостол Павло востаннє прибув до Єрусалиму 58-го року.
Місцеві віруючі євреї радісно зустрінули його й вислухали його розповідь про Боже діло між поганськими народами. Віруючі в Єрусалимі попередили Павла, що євреї страшно лютують на нього. За порадою Якова, щоб злагіднити напруження в розбурханих масах і заради спокою в місті Єрусалимі та в серцях його мешканців, апостол Павла склав обітницю на себе й пішов до храму з 4 іншими чоловіками, щоб очиститись за вимогами Мойсеєвого Закону. Але наприкінці 7-денного реченця очищення, коли Павло був у храмі, гебрейські релігійні фанатики, ревні оборонці букви Закону, схопили апостола в храмі, силоміць витягли його поза храмові двері й почали його бити. Вістка про самосуд євреїв над Павлом досягла тисяцького, начальника римської залоги. Він із вояками негайно прибув між юрбу, силою вихопив Павла й закував його в кайдани, думавши, що то якийсь великий злочинець. Щоб довідатись, чому євреї лютували й намагалися вбити апостола Павла, тисяцький дозволив йому промовляти перед народом, а наступного дня – перед синедріоном. Тепер Павло був ув’язнений і перебував в римській фортеці-замку. Таким чином скінчилась його вільна місійна праця. Тисяцький не знайшов за Павлом ніякої вини. Довідавшись, що євреї вчинили змову вбити Павла, він уночі під сильною військовою охороною відіслав його до Кесарії в розпорядження римського намісника, проконсула Фелікса.
Члени синедріону з’явилися в Кесарії й на судовій розправі оскаржували апостола Павла в профанації (занечищені) єрусалимського храму й заколоту в народі. Вони категорично вимагали, щоб покарати Павла на смерть. Фелікс відкинув їхні домагання, але щоб догодити євреям, тримав підсудного в легкому ув’язненні, у відкритому арешті, два роки – від 58 до 60 рр. Наступник Фелікса Фест також розглядав справу Павла, який зажадав, щоб його, як римського громадянина, відіслали до Риму на суд кесаря. В Кесарії апостол Павло в формі самозахисту безстрашно свідчив про Христа намісникам Феліксові, Фестові, цареві Агріппі II та іншим визначним державним достойникам (Дії Ап. 23:11-26:32).