Покликання до священства

Церква Христова охоплює всі покликання, які їй дарує Господь. Оскільки кожне покликання походить від Бога, це не відбувається поза межами Церкви, але завжди в Церкві, через Церкву і для Церкви. Як покликання до подружжя так і вибір монашого життя завжди здійснюються в Церкві та за посередництвом Церкви. У виборі кожного стану та кожного покликання Церква є тією, яка приймає, випробовує і підтверджує вибір кожного покликаного.

Якщо особа вибирає подружжя, вона звертається до церковних інституцій, щоби отримати Боже благословення і підтвердити свій вибір Таїнством Шлюбу. Якщо ж вирішує вступити до монастиря, то знову ж таки, саме церковна ієрархія потверджує цей вибір і приймає її посвяту від імені самого Христа. Отож, якщо кожне покликання здійснюється в Церкві, тим більше саме в Церкві звершується покликання до священства.

Священиче покликання є великим Божим даром не тільки для того, хто його приймає, але також для цілої церковної спільноти, для її життя та місії у світі. Від початку свого існування Церква була заснована на священичих покликаннях, першими з яких були самі апостоли. Сам Ісус Христос каже до Петра «…ти – скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її» (Мт. 16:18).

Священичі покликання необхідні для життя і діяльності Церкви, необхідні для проповідування Євангелія, звершення Святих Таїнств, особливо Євхаристії та Покаяння, а також для служіння спільноті вірних. Священики потрібні Церкві та світові, бо Христос є потрібний. Саме за посередництвом Своїх священників, Христос сьогодні може бути присутній між людьми у видимий спосіб, аж до найвіддаленіших куточків світу.

Таїнства християнського втаємничення, а саме: Хрещення, Миропомазання та Євхаристія також є основою для прийняття Таїнства священства. Як монаше життя, має своє підґрунтя в Таїнствах Хрещення та Миропомазання, які накладають на людину незатерту печать Святого Духа, так подібно і Таїнство Священства має свій незнищенний характер і накладає на людину незатерту печать ласки Святого Духа.

Покликання до священичого служіння – це перш за все ласка Святого Духа, одначе це також плід наполегливої молитви та особливого контакту з Богом. Немає здійснення священичого покликання, якщо людина не живе в тісних стосунках з Богом. Тому ті, хто покликаний до священства – перш за все покликані до близькості з Богом, до молитви та до служіння Богові, Церкві й людям.

Покликання до священства зазвичай проявляється у виражених схильностях виконувати священиче служіння. А служіння священика надзвичайно різноманітне: проповідувати Євангеліє, звершувати Святі Таїнства, віддавати себе пастирському служінню, відвідувати хворих, немічних, покривджених, йти до тих, хто найбільше цього потребує і нести добру новину Євангелія аж до кінців землі (див. Мт. 28:19).

Вибір священичого покликання ніколи не може бути простим вибором професії, але завжди Божим покликанням та Божою ласкою, тому, що саме Бог обдаровує людину потрібними для цього служіння здібностями. Кожен, хто бажає стати священиком, повинен бути здібним до молитви, навчання, проповідування Божого Слова, звершення Святих Таїнств, та пастирського служіння тим хто цього потребує.

Стати священиком та обрати стан священичого целібату означає в особливий спосіб посвятити своє життя на служіння Богові та людям. Місія та служіння священика в Церкві та у світі велика, і ця місія неможлива без благодаті та допомоги Божої. Одначе ніколи не треба боятися, тому, кого Бог кличе, Він також завжди даватиме силу, бо покликання, а особливо покликання до життя у священичому целібаті, це завжди Його справа.

Дотепер ми розглядали тему покликання як заклику Божого та зустрічі і діалогу між Богом та людиною. У цьому діалозі ініціатива завжди належить Богові, бо саме Він є тим, хто кличе, хто запрошує. Людина тільки приймає волю Божу і втілює її у своєму житті. Ціла картина цієї першої частини зображає концепцію покликання. Людина покликана Богом до життя та існування, покликана до спілкування з Богом та до святості, покликана до своєї власної місії та стану в житті, який вона реалізує в подружжі, у монашестві або священстві. Підсумовуючи, можемо додати, що кожна людина посеред великого розмаїття Божих закликів має завдання почути цей заклик та правильно його розпізнати. Як це зробити – спробуємо розглянути в наступній частині.

Попередній запис

Покликання до монашого життя

Наступний запис

РОЗПІЗНАВАННЯ ПОКЛИКАННЯ В БІБЛІЇ