ПОМИЛКИ НА РІВНІ СПРИЙНЯТТЯ
Частина помилок на рівні сприйняття є простим відображенням помилок розповіді. Тут невиразно сказав, там неточно почув тощо. Гадаю, що не варто детально обговорювати це. Однак є й інші помилки, типові для слухача. Їм ми присвятимо трохи уваги.
Неуважне слухання
Про слухання ми сказали вже доволі багато, варто лише додати, що в слухання треба вкладати чимало зусиль та доброзичливости. Треба хотіти зрозуміти співрозмовника, його біль, проблему, щоб допомогти йому в міру власних можливостей. Терпляче та уважне слухання, з любов’ю, може принести полегшення страждаючому. Адже хтось його слухає, розуміє, доброзичливо до нього ставиться… І навпаки – прояв нетерплячости чи бодай неуваги може скривдити співрозмовника.
Нетерплячість та поспішне сприйняття
Напевно, у постійному поспіху, у шаленому темпі життя кожному з нас знадобилися б уроки терплячости. Однак можна самому вдосконалювати цю рису. Кожна розмова може бути нагодою для тренінгу. Достатньо вирішити, що ми не будемо нікого перебивати, що вислухаємо до кінця. Колись люди вчилися цього з дитинства. Це було одним із основних елементів належного виховання дітей. Сьогодні достатньо переглянути будь-яку теледискусію, щоб зрозуміти: перебивати промовця стало модним явищем. Можливо, це навіть належить до добрих манер, адже інтелектуалісти та політики постійно перекрикують одні одних.
У парі з нетерплячістю – кваплива та зазвичай недоброзичлива інтерпретація. «Гаразд, гаразд, – каже дружина, перебиваючи чоловіка, – можеш навіть не закінчувати, я і так знаю, що ти хочеш сказати». Звичайно, вона думає собі: «Ти хотів знову мене образити». А насправді єдиною причиною такої інтерпретації були задавлені кривди або просто поганий настрій, спричинений якимись зовнішніми обставинами, незалежними від чоловіка. Навіть не варто описувати, наскільки така ситуація може бути образливою для чоловіка. На жаль, не один чоловік, який почувається скривдженим, замість того, щоб з’ясувати непорозуміння, відразу йде в контратаку. І починається…
Недоброзичливе сприйняття
Якщо ми негативно налаштовані до співрозмовника, то серед різних можливих мотивів його поведінки зазвичай приписуємо йому найгірший. А коли, як то кажуть, «розійдемося на повну», то готові стверджувати, що він зробив це навмисне, злосливо і обдумано. Кожен бодай раз відчув біль та жаль, коли його безпідставно звинувачували в поганих намірах та несправедливо осуджували. Ми всі знаємо християнське правило: «Не роби іншому того, що тобі немиле». А настільки легко і безтурботно звинувачуємо інших у поганих намірах… На жаль, навіть між найближчими – чоловіком та дружиною – часом прокрадаються підозри та звинувачення в поганих намірах, а з цим пов’язана недоброзичлива інтерпретація слів та поведінки.
Трапляється так, що роздратований чоловік скаже щось необдумано та емоційно, а дружина ще довго нагадуватиме йому це: «Так-так, коли ти роздратувався, то щойно тоді сказав, що справді думаєш» тощо. Або дружина обмовиться, а чоловік починає чіплятися до цього, ніби реп’ях до собачого хвоста: «От я тебе й підловив, тепер тобі вже не вдасться викрутитися, що ти такого не говорила. Шкода, що я не записав цього на диктофон, мав би доказ».
Таке прискіпування та недоброзичлива інтерпретація бувають дуже болючими та неприємними. Вони руйнівно впливають на міжособистісні стосунки та на подружній зв’язок.
Ігнорування того, що одні й ті ж слова можна по-різному сприймати
Кожному видається, що те, як він зрозумів інформацію, є єдиною можливою і водночас слушною інтерпретацією. Кожна «нормальна» людина повинна це сприйняти і зрозуміти так само. До того ж, пересічному слухачеві видається, що його інтерпретація цілком відповідна до наміру оповідача, що він чудово зрозумів, про що йшлося. Півбіди, якщо інтерпретація слушна і гірше, коли навпаки. Буває, що слухач страшенно ображається на оповідача за те, як він зрозумів, хоча йшлося зовсім не про це. У таких випадках дуже корисно застосувати зворотну інформацію. Це вбереже від можливих непорозумінь та помилок. Йдеться про те, щоб запитати оповідача, чи я добре і правильно зрозумів його слова. За такого підходу непорозуміння вдасться швидко з’ясувати, і вони стануть нагодою для веселощів, а не для образ.
Пропоную вашій увазі жарт, який дуже добре ілюструє описану ситуацію.
Події відбуваються під час II Світової війни. Я пам’ятаю цей жарт із 50-років, коли розповідали багато анекдотів «про війну». Головними персонажами в них зазвичай були поляк, росіянин і німець. Цього разу росіянина не було. Так ось поляк – молодий і ставний, хоробрий патріот, партизан. Німець – уособлення зла, есесівець із «закривавленими руками», та й на вигляді непривабливий. До повного комплекту – ще й мати з 18-річною донькою-красунею. Всі їдуть у потязі в одному купе. Потяг в’їхав до тунелю, у купе – цілковита темрява. Всі четверо почули одне й те ж. Це було голосне цмокання, а потім – дзвінкий ляпас по обличчі. Повторюю, всі почули одне й те ж. А тепер різні інтерпретації. Зверніть увагу на те, що кожна інтерпретація логічно правильна, а також реальна з погляду конкретної особи.
Мати думає: «Я таки добре виховала доньку». Донька: «Чекайте, чекайте, хтось тут помилився. Однак треба визнати, що матуся швидко відреагувала».
Німець думає: «Певно, той свинуватий поляк чіплявся до дівчини, а мені перепало».
Поляк: «Було б добре, якби на шляху трапився ще один тунель. Я знову цмокну себе в руку, а потім лясну німця по писку».