Понеділок: Непостійні цінності
Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! Пс. 139:14
Якщо б я повинен би був намалювати карикатуру на дорослу людину, яка переживає нестачу впевнености в житті, я б зобразив згорбленого втомленого мандрівника. На його спину я б помістив кінець ланцюга, довжиною в милю, на якому прикріплені тонни сміття. На кожному шматку мотлоху були б вписані деякі елементи приниження – невдача, самотність, труднощі в минулому. Мандрівник міг би відпустити ланцюг, але він впевнений, що повинен волочити цей важкий тягар впродовж усього життя.
Якщо в цьому описі ви впізнали себе, уявіть собі, що ви можете звільнитися від цього тягаря. Ви вважаєте себе гіршими, основуючи це на змінних стандартах. У 1920-х жінки звертались до пластичних хірургів, щоб зменшити груди, а тепер жінки переносять операції, щоб зробити цілком протилежне. У біблійній пісні царя Соломона наречена просить свого жениха не звертати увагу на темну засмаглу шкіру, а в нашій країні сьогодні вона б була об’єктом захоплення на пляжі. Рембрандт малював жінок з пишними формами, а тепер “у моді худорляві”.
Щоб бути задоволеними тим, якими ми є, як Божі творіння, ми повинні базувати уявлення про себе на Його цінностях, а не на непостійних людських уявленнях про цінності.
Тільки між нами…
- Чи ти инколи відчуваєш себе отим втомленим мандрівником, описаним вище?
- Чи ти иноді відчуваєш, що навіть Бог не міг би тебе любити?
- Які відчуття неповноцінности чи недостатности ви носите з собою всюди? Що б сказав Бог про ваш “мотлох”?
- Я допомагаю тобі підвищити твою самооцінку чи є частиною проблеми?
Господи, відкрий наші очі на часткову правду і брехню про нас, що утримують нас у кайданах. Ми створені на Твою подобу. Допоможи нам підтверджувати цю чудову правду один одному щодня. Амінь.
Вівторок: Любов у дзеркалі
“Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце”. 1Сам. 16:7
Надмірна увага на фізичну привабливість у нашому суспільстві часто шкодить самовпевненості. Одним із таких випадків є історія Пітера Фостера, пілота Королівських повітряних сил у Другій світовій війні. Під час однієї повітряної битви Фостер став жертвою жахливої стрілянини. Він вижив, але його обличчя обгоріло до невпізнання. Він провів декілька тривожних днів у лікарні, хвилюючись, чи його сім’я, а особливо наречена, зможе його прийняти. І вони прийняли. Його наречена запевнила його, що ніщо не змінилось, окрім декілька міліметрів шкіри. Два роки потому вони одружились.
Фостер сказав про свою дружину: “Вона стала моїм дзеркалом. Вона дала мені моє нове відображення. Коли я дивлюсь на неї, вона дає мені тепло, сповнену любови усмішку, яка каже мені, що все гаразд зі мною”.
Саме так все повинно відбуватись і в шлюбі, там має бути взаємне захоплення, яке ігнорує мільйони вад і будує самооцінку обох партнерів. Станьмо дзеркалом один для одного, відображаючи любов і заохочення кожного разу.
Тільки між нами…
- Коли востаннє я робив (ла) тобі комплімент щодо твоєї зовнішности?
- Чи є наш шлюб “взаємним захопленням”?
- Чи ти продовжував (ла) б мене любити, якщо б я став (ла) спотвореною, як Пітер Фостер?
- Що, на твою думку, Господь бачить в мені?
- Як можу я бути кращим “дзеркалом” для тебе?
Господи Ісусе, Ти прийшов, щоб подарувати Свою присутність і любов усім, незважаючи на зовнішність, здібності, здоров’я чи статус. Дякуємо Тобі дуже! Допоможи нам виявляти таку ж сповнену ентузіязму, беззастережну любов один до одного в нашому подружньому житті. Амінь.