Жінка, фарисей та Ісус Христос
Діялося це в Єрусалимі. Якось удосвіта Ісус прийшов до храму навчати людей. Раптом залунали вигуки. Це група фарисеїв та книжників штовхала жінку. Слухачі Ісуса дозволили їм пройти, і новоприбулі підійшли до Нього і мовили: «Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу… Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?» (Ів. 8:4-5).
Ісус дивився на розгніваних фарисеїв і жінку, перелякану погрозою смерти. Він знав, що фарисеї хочуть зловити Його на слові. Якщо відповість, що не треба її каменувати, звинуватять Його в тому, що він не дотримується Мойсеєвого закону. А якщо погодиться з тим, що жінку треба каменувати, то можуть звинуватити Його перед римлянами, які забороняли ізраїльтянам застосовувати кару смерти.
Ісус довго мовчав, «нахилившись додолу, по землі писав пальцем» (Ів. 8:6). Та оскільки фарисеї і книжники наполягали і допитувалися, то відповів: «Хто з вас без гріха, – нехай перший на неї той каменем кине!» (Ів. 8:7). І, нахилившись, продовжував щось писати на землі.
Дехто припускає, що Ісус виписував гріхи тих книжників та фарисеїв. Вони почувалися присоромленими, а може боялися, що Ісус почне голосно перелічувати їхні гріхи, тому мовчки відходили один за одним. Залишилися лише Ісус Христос та жінка. Вона, напевно, полегшено зітхнула, бо кара смерти їй уже не загрожувала. Однак, аби жінка не думала, що після повернення додому може й далі грішити, Ісус додав на прощання: «Іди собі, але більш не гріши!» (Ів. 8:11).
Оборонні вали
Після розмови з Ісусом ця жінка зрозуміла, наскільки поганою була її поведінка, і змінила своє життя не лише зі страху перед каменуванням.
Ви, без сумніву, також розумієте, що цнота – це щось гарне, і треба дотримуватися шостої заповіді. Водночас знаєте, що це нелегко, що з віком з’являється дедалі більше спокус і труднощів з дотриманням цієї заповіді.
Багато хто з вас питає: як потрібно поводитися, що робити, аби не піддаватися спокусам? Наведемо декілька порад.
Використаймо образ джерела. Вода, яка з нього витікає, спочатку утворює струмок, а потім щораз більшу ріку. Зверніть увагу на те, що вода може бути шкідливою, але також може приносити користь.
Вода може завдати шкоди, коли заллє луки і поля, і на них утвориться болото, в якому зігниє трава і збіжжя. Люди оминатимуть такі місця.
Однак та сама вода може бути чистою і корисною. Це в тому разі, якщо вздовж ріки люди збудують охоронні вали, що не дасть змоги ріці залити навколишні місцевості. По такій річці плаватимуть човни і кораблі, на ній можна буде збудувати електростанцію.
Подібне відбувається з любов’ю юнака і дівчини, з їхнім інстинктом продовження життя. Якщо з допомогою розуму і сили волі не спрямувати цей інстинкт у русло Божих заповідей, то він, наче брудна вода, заповнить їхні думки, почуття і вчинки. Душа таких людей уподібнюється до смердючої калюжі.
Натомість якщо над любов’ю та прагненням продовження роду панує розум, воля та сумління, то вони стають подібними до ріки, яка приносить користь. Ви, напевно, знаєте про те, що двоє віддано закоханих людей працюють охочіше, аби заробити на власний дім, а потім на виховання та утримання дітей. Шляхетне кохання допомагає їм у виконанні важких завдань, на котрі вони не наважилися б, якби не були закохані.