Хіба ж Господь Бог не всесильний? Хіба Він не все може зробити? І все ж, у дечому Всемогутній Бог «потребує» нашої співпраці, а саме – у нашому спасенню. Щоразу, коли ходить про наше спасення, Він перший починає Божий діялог чи дію, і чекає на нашу відповідь.
Коли Творець хоче освятити вільну духовну особу, Він чекає від цієї особи співпраці. Така Його суверенна воля. Чому б інакше Він дав нам іскру Його свобідної волі, якби не хотів, щоб ми вільно нею користувалися для нашого ж духовного блага?
Інколи нам може здаватися, що було б краще, якби в нас не було свободи грішити. Однак, без свободи ми не були б до кінця людьми, не були б справжніми дітьми Господа Бога, Який є нескінченно вільним. Наш предвічний Творець хоче, аби ми творили наше життя разом із Ним. Всемогутній Отець і Його Син творять аж по цей час. Також і Святий Дух діє через тиху, але могутню присутність, де Він забажає.
Наш Творець, після створення усього доброго і гарного, кличе нас чинити добрі і гарні діла для людей і для Нього. Щасливі ті, які обирають Божу волю за провідника в житті. Вони все зроблять добре.
Ми, буває, скаржимося, що якісь речі є неправильні, якісь могли б бути іншими, і так далі. Якщо ми це правильно розуміємо, то воно може нас спонукати чинити добро. Але нам не слід просити Бога стати чарівником, який, за нашою примхою, змінить або природу, або Свої закони. Наш Отець і Сотворитель уже заздалегідь знає, про що ми Його попросимо. Він не «забуває» про нас чи про світ, тому що ми розчинилися б у небутті, якби Він справді забув.
Хоча нам і важко до кінця це збагнути, але Бог навіть зло може перетворити на добро. «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим. 8:28). З такими переконанням, зміцнені Божою благодаттю, ми можемо йти назустріч труднощам і нести наш хрест. У скруті важливо знати, що хтось знає наш біль. І найважливіший «хтось» – це Бог, Який зазвичай не позбавляє нас нещасть, а дає силу пережити їх. «Вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її» (1Кор. 10:13).
Працівник у нашому суспільстві не може просити про підвищення зарплатні, якщо не виконує належним чином свою роботу. Так само і Бог дасть нам більші дари, тільки якщо ми сумлінно прагнутимемо виконувати Його волю, як учив Ісус Христос.
Є одна поширена в наш час єресь, яка твердить: «Якщо ми віримо, що щось є правильним, то так воно і є; і маємо робити те, що добре для нас». Але з таким світоглядом залишається мало місця для любови до Бога і до ближнього. І в цьому трагедія. Якби ми мали довго планувати щось нелогічне, нерозумне й руйнівне для нас, найгірше рішення, яке ми могли б прийняти, – то це не співпрацювати з Богом. «Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога!» (Пс. 14:1).
Навіть з найбільшим земним успіхом, те, що ми можемо духовно зробити для самих себе, є дуже малим. Нам потрібен Бог. Не Богові потрібна користь від двох основних заповідей любови, а нам. Наше найважливіше завдання в співпраці з Богом – жити згідно з заповідями любови, які принесуть нам благословенне життя, краще, ніж ми можемо собі уявити.
Божа дія в нашому житті подібна до сонячного проміння, яке падає на хату. Воно не може освітити нутро хати, якщо вікна покриті тяжкими заслонами. Ми мусимо відкрити заслони та почистити вікна, щоб Божа ласка входила в наші душі. Бог нікого не силує до цього, але запрошує всіх, щоб прийняли та співпрацювали з Його божественними діями в нас.
* *
Ентоні, літній чоловік із хворою спиною, якому потрібна палиця, щоб ходити, продовжує доглядати свої квіткові грядки й газон. Протягом років я хвалив його охайний живопліт, зелену траву, і особливо різноманіття квітів на клумбах. І жодного разу він не прийняв мої компліменти. Він завжди наполягав, що головним садівником є Бог, Творець усіх речей, тоді як він, Ентоні, просто робить незначні зусилля, щоб працювати з Богом.