ПРИМИРЕННЯ

1 книга Самуїлова 26

Чи змінилося ставлення Саула до Давида після їхньої останньої зустрічі? На жаль, ні. Минуло небагато часу, і ненависть знову запанувала в серці царя. Одного разу злі люди знову сказали Саулу: «Ми знаємо, де переховується Давид». Цар скликав своє військо і, не гаючи часу, вирушив у пустелю Зіф на пагорб Гахіли, де очікував упіймати Давида.

Коли Давид побачив, що Саул із військом прийшов за ним і став біля пагорба табором, він просто не повірив власним очам. Він навіть послав розвідників, щоб вони вивідали, чи справді Саул знову шукає вбити Давида.

Табір царського війська розбивався певним чином: намет царя ставили в самому центрі, як у найбезпечнішому місці; довкола нього розташовувалися коло за колом намети вояків так, що неможливо було непомітно дістатися царя.

Розвідники повернулися і сказали, що справді Саул із військом шукає Давида. Настала ніч, і Давид сказав до своїх друзів: «Хто піде зі мною у ворожий табір?» Один зі сміливців відповів: «Я піду з тобою». Тоді Давид і його друг Авішай пробралися до намету Саула. Бог послав усім воїнам такий міцний сон, що ані вони, ані сторожа біля царського намету в центрі табору не почули, що хтось приходив і спали аж до ранку.

Коли Давид з Авішаєм увійшли до намету Саула, той спав на своєму ліжку. Біля голови його був царський спис, встромлений у землю, і стояв глечик із водою. Тоді Авішай сказав йому: «Ось Господь віддає Саула в руку твою, Давиде! Дозволь мені взяти цього списа і вбити царя. Я приб’ю його одним ударом». Як ви гадаєте, чи погодився на це Давид? Він відповів: «Не можна беззаконно вбивати Божого ставленика. Нехай його вразить Господь, коли настане день. Візьми тільки глечика з водою і списа, і вернемося до свого табору».

Вийшовши непоміченими з ворожого табору, вони піднялися на протилежний пагорб і щосили закричали: «Воїни, чому ви не пильнували вашого царя? Ось приходив один чоловік із народу і хотів убити вашого пана. За таке недбальство ви маєте померти, бо не стерегли помазанця Божого. Подивіться ж, де Саулові глечик із водою та спис?» Ця гучна розмова розбудила Саула, і він крикнув: «Чи це твій голос я чую, сину мій Давиде?» Той відповів: «Так, пане мій, царю. Навіщо ти переслідуєш мене? Яке зло я тобі заподіяв? Хто тебе знову підбурив проти мене?» Саул сказав: «Згрішив я. Вертайся додому, я тобі не заподію ніякої шкоди, тому що сьогодні ти міг мене вбити, але не вбив. Я був несправедливим по відношенню до тебе».

Тоді Давид сказав: «Ось у мене спис царя. Нехай твій слуга прийде за ним. Ось сьогодні цим списом я міг убити тебе, але життя твоє було цінне для мене. Тож тепер і моє життя хай буде таким же цінним для тебе, і ти не бажатимеш моєї смерті».

Саул благословив Давида і вони розійшлися в різні боки. Давид вирішив зселитися у филистимській землі, бо подумав собі, що там його Саул уже не буде шукати. Дійсно, коли цар почув звістку про перебування Давида серед филистимлян, то більше його не переслідував.

ЗАПИТАННЯ:

  1. Чи припинив Саул переслідувати Давида?
  2. Навіщо Давид уночі пробрався до намету Саула?
  3. Що взяв із собою Давид і навіщо?
  4. Як відреагував Саул на слова Давида?
Попередній запис

ПЕЧЕРА

Наступний запис

СМЕРТЬ САУЛА