Текст для проповіді: “Наступного дня він бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу! Це Той, про Кого я казав, що за мною іде Чоловік, Який був ще до мене, бо Він був раніше від мене. Я не знав Його, але я прийшов хрестити у воді, щоб Він з’явився Ізраїлеві! І засвідчив Іван, промовляючи: Бачив я, що Дух сходив, мов голуб, із неба, і залишився на Ньому. Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: Над Ким побачиш Духа, Який сходить і перебуває над Ним, – Він Той, Хто хрестить Духом Святим. І я побачив, і засвідчив, що Він – Божий Син” (Івана 1:29-34).
Дорогі друзі! Не дивуйтеся, що я називаю вас друзями. Я роблю це тому, що ви прийшли до церкви слухати слово Боже. Ви прийшли прийняти благодать нашого Господа та силу Святого Духа. Ваші серця спрямовані на вічне, радісне і славне Царство Небесне, ваші серця відкриті назустріч благословенню Божому, і Господь благословляє вас прямо зараз Своєю вірою і життям. І після того, як ви приймете зараз благословення Господнє, ваші серця вкоріняться не тільки в доброму намірі, а й у добрих справах в ім’я Господньої любові. Наш Господь називає друзями всіх, хто приймає Його благословення для виконання волі Його: “Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я заповідую вам” (Івана 15:14).
Отже, дорогі друзі Господні, ми з вами повинні розумітися не тільки на словах Господа, але й у тому, що робить Церква Господня. І сьогодні ми продовжуємо розмірковувати над Епіфанією (Богоявленням). До IV століття Церква святкувала Епіфанію 6 січня, згадуючи про три події: Різдво Господа, коли ангели сповістили про Його славу, поклоніння волхвів, які сповістили, що немовля, що народилося, є Великим Царем, і Хрещення Ісуса Христа, коли Іван Хреститель побачив, що Дух Святий сходить на Ісуса, і почув голос Божий. До V століття Церква святкувала Різдво 25 грудня, а зі святом Богоявлення стали пов’язувати лише дві події: поклоніння волхвів та Хрещення. І якщо православні церкви святкують Епіфанію лише як Хрещення, то Західні церкви 6 січня, переважно, святкують поклоніння волхвів Немовляті. А першої неділі після Епіфанії святкують Хрещення Господа. Тому для нас святкування Епіфанії розпочинається 25 грудня і завершується першої неділі після 6 січня.
Відкрию вам ще одну невеличку таємницю: першими почали святкувати Епіфанію гностики, з якими боролися ще апостоли. Гностики спотворювали сенс діянь Христа, Його образ, вони заперечували те, що Він є справжньою Людиною і викупив людину цілком: не лише її душу, але й її тіло. Тому вони наголошували на божественності Христа і, святкуючи Епіфанію, хотіли всім довести, що Ісус насправді був Богом, а людиною – лише здавався. Звичайно, християнська Церква спочатку була глибоко обурена спотворенням апостольського вчення, але потім зрозуміла, що потрібно святкувати не тільки свята, встановлені ще в Мойсеєвому Законі (такі, як Великдень і П’ятдесятниця), але й ті, які вона має право встановлювати сама, і святкувати всі знаменні події з життя Ісуса Христа.
Тепер звернемося до свідчення Святого Духа в Писанні. Сам Господь вкладає в уста Івана Хрестителя свідчення про призначення та спокутну дію Сина Божого: “ось Агнець Божий, Який бере на Себе гріх світу”. Бог послав Свого Сина не тільки виключно для Ізраїля. Метою Нового Завіту стало відкупленпя всього світу. Тому Месія, про Якого пророкували пророки Ізраїлю та покладали в Його особі надію на спасіння та велич і єврейського народу, став “світлом для всіх народів” і висвітлив Собою весь Світ, а не лише один народ.
Навіщо світові потрібне було відкуплення? Через те, що “всі згрішили і позбавлені Божої слави” (Римлян 3:23), бо всі люди вмирають і всі є рабами страху смерті, виконуючи бажання плоті та думок, бо “немає того, хто шукає Бога” і знає правильний шлях. Але Син Божий, у Самому Собі, відкрив шлях життя, завдяки Своїм діянням Спокути і Святому Духу, Якого Він посилає всім, хто вірує в Нього. І тепер ми знаємо, що тільки Христос відкриє нам правдиву Божу волю, бо Він засвідчив: “Я є дорога і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Івана 14:6). А всі ті, хто мріє почути голос Божий без Христа, на це можуть навіть не сподіватися: “давнє минуло – ось постало все нове” (2-е Коринтян 5:17), бо “до Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”. Тим же, хто хотів побачити Бога, Ісус відповів: “І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене”. (Івана 12:45).
Серед християн є ті, хто й досі бажає бачити Бога Отця і чути Його голос. Вони вважають, що це за щось надто духовне, бо вважають, що Ісус є лише посередником, що Його місія завершилася справою викуплення 2000 років тому. Вони вважають, що місію Ісуса було виконано, коли Він передав Апостолам через Святий Дух Святе Письмо Нового Завіту. Ця ідея, яка є частиною такої фальшивої доктрини як діспенсаціоналізм, поширилася завдяки, наприклад, популярним коментарям відомого проповідника Скоуфілда.
Справді, сумно, коли християни не знають своєї спадщини, не розуміють апостольського вчення і не можуть розуміти Слово Боже. Тому Господь створив Церкву і наголосив, що вона не відокремлена від Його учнів – Апостолів та їхніх послідовників. У світі є лише одна Церква, Головою якої є Господь Ісус, і яку Він завжди зберігав, і тому вона завжди була, є і буде. Вона є Його Тілом. Ця Церква ніколи не припиняла свого існування, у ній завжди діяв Святий Дух, і Бог завжди ставив у ній, за Своєю обітницею, Своїх пастирів. Ця Церква завжди зберігала своє служіння Богові, свою Літургію, Таїнства та апостольську проповідь.
І ми належимо до цієї Церкви та вірно зберігаємо свою спадщину і віру, тому проголошуємо Апостольський символ Віри на богослужінні. Тож ми не тільки шануємо, але й навчаємось у святих. Тому ми пам’ятаємо слова Святого Духа: “Бога ніхто ніколи не бачив, та Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, – Він явив Його” (Івана 1:18). Тому ніхто з людей не може бачити Бога-Отця, тільки Син Божий є “дверцями вівцям” (Івана 10:9), тому і Дух Святий приносить нам слово Боже від Христа: “від Мого одержить і сповістить вам” (Івана 16:14). Тому апостол твердо свідчить усім християнам: “єдиний, Хто має безсмертя і живе в неприступному світлі, Якого ніхто з людей не бачив і бачити не може. Йому честь і влада вічна!” (1-е Тимофію 6:16)
Дорогі брати і сестри у Христі! Православна церква бачить особливо яскравий прояв Епіфанії в Хрещенні Господа на Йордані. У цей час видимим чином з’являється Святий Дух, і пророк чує голос Божий згори. Вся Трійця являє Себе світові. Справді, це одна з унікальних подій в історії людства, і викуплення, звершене нашим Господом, є невід’ємною її частиною. Друзі, Епіфанія – це свято.
Господь свідчить про віруючих у Нього: “Хіба ви не знаєте, що ваші тіла – це храм Святого Духа, Який є у вас і Якого ви маєте від Бога” (1-е Коринтян 6:19). Щоразу, коли ми виконуємо волю Божу, Господь виявляє славу Свою у світі. Господь обрав нас, щоб ми були свідками у всьому світі про Його Царство і Його славу: “так що через Нього обоє маємо доступ до Отця в одному Дусі. Тож ви більше не чужі й не захожі, а співгромадяни святих і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос; на Ньому вся будівля, досконало збудована, зростає у святий храм у Господі, в Якому й ви разом будуєтеся Духом в Божу оселю” (Ефесян 2:18-22). Нехай благословить Господь це слово у ваших серцях!
Пастор Владислав Цеханович, 08.01.2023