“Коли ж Ісус народився у Вифлеємі юдейському за днів царя Ірода, то до Єрусалима прийшли зі сходу мудреці, запитуючи: Де Цар юдейський, Який народився? Бо ми побачили Його зорю на сході й прийшли поклонитися Йому. Почувши це, цар Ірод занепокоївся, а з ним і весь Єрусалим; тож зібравши всіх первосвящеників і книжників народу, він випитував у них, де б мав народитися Христос. Вони ж сказали йому: У Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юдина, нічим не менший серед інших володінь Юди, бо з тебе вийде Вождь, Який пастиме народ Мій, Ізраїля. Тоді Ірод, таємно прикликавши мудреців, вивідав у них про час, коли з’явилася зоря, і, пославши їх до Вифлеєма, сказав: Ідіть і докладно розвідайте про Дитя; коли ж знайдете, сповістіть мене, щоб і я пішов та поклонився Йому. Вислухавши царя, вони пішли; і ось зоря, яку побачили на сході, йшла перед ними, доки не зупинилася над місцем, де було Дитя. Побачивши зорю, вони зраділи дуже великою радістю. І, увійшовши в дім, побачили Дитя з Його матір’ю Марією. Впавши на коліна, вони поклонилися Йому і, відкривши свої скарбниці, піднесли Йому дари – золото, ладан та миро. Та, одержавши уві сні застереження не повертатися до Ірода, вони вирушили іншою дорогою до своєї країни” (Матвія 2:1-12).
Дорогі брати та сестри у Христі! У наших громадах на початку церковного року прийнято вивішувати Гернгутську зірку. Як нагадування про зорю, про яку ми щойно прочитали в Євангелії.
Аби ви знали, як мені цікаво, що там було насправді! З усіх елементів богоявленської історії, візит мудреців, які пішли за зіркою, є найбільш дискусійним. Теорій про те, чим насправді була зірка, здається, так само багато, як і зірок на небі! Скептики вважають, що ця історія є вигадкою через поширену в стародавньому світі практику приписування небесних знаків доленосним подіям. Наприклад, народженню царів.
У християн є інші проблеми. Багато-хто не може змиритися, що візит волхвів відбувся, скоріше за все, через місяці після народження Ісуса. Ще вважається, що десь у тексті йдеться про трьох волхвів. Якщо це піддавати сумніву, то що робити з нашими різдвяними піснями, вертепами й листівками?
Ми розглянемо ці питання, але здебільшого, ми досліджуватимемо, що євангеліст Матвій хоче, аби ми дізналися з його історії. Пам’ятайте про цей принцип. Щоб отримати максимальну віддачу від того, що записано у Святому Письмі, ми повинні зрозуміти, чому автор написав саме так.
“Коли ж Ісус народився у Вифлеємі юдейському за днів царя Ірода, то до Єрусалима прийшли зі сходу мудреці, запитуючи: Де Цар юдейський, Який народився? Бо ми побачили Його зорю на сході й прийшли поклонитися Йому”.
Хто ці мудреці? Немає точної цифри, скільки їх було. Число три – це здогадка. Ми також не знаємо імен. Про них є кілька побожних історій у церковному переданні, але це вигадані імена та числа. Звідки ці мудреці взялися, ми також не знаємо. Видається цілком доцільним вважати, що вони походили з Персії, землі Вавилона. Однак ми можемо отримати загальне враження про їхню професію.
У грецькій та перській спільнотах мудреці (волхви) були особами, наділеними особливими знаннями. Багато-хто з них спеціалізувався на астрології, яка була астрономією свого часу. Деякі з них були відомі своєю здатністю інтерпретувати сни та знаки. Деякі практикували магію. Правителі радилися з ними, щоб отримати пораду та передбачити успіх у справах, які вони збиралися зробити.
Ці волхви говорять про зірку. Якесь явище в нічному небі спонукало їх вирушити до чужої країни в пошуках Царя. Що вони бачили і звідки знали про народження Царя? Те, що вони ідентифікували його як “Царя юдейського”, є ще одним доказом того, що вони прийшли з земель Перської імперії, адже в Месопотамії залишалася значна єврейська громада. Там вона знаходилась з часів вавилонського полону – не всі юдеї забажали повернутися до своєї провінціальної батьківщини. Одним із найбільших волхвів Вавилону був єврей – Даниїл. Великий тлумач снів залишив свій слід в історії та був відомий навіть через сотні років.
Цілком імовірно, що волхви знали про нього і були добре знайомі з єврейською громадою. Можливо, вони були навіть схожі на римського центуріона та ефіопського євнуха з Євангелія, яких приваблювала віра в Бога Єдиного. Тогочасні євреї чекали на пришестя Месії так само, як ми сьогодні очікуємо на повернення Христа. Чи бачили волхви зірку, комету? Чи це було надприродне явище, подібне до хмари стовпа, яке повело ізраїльтян через пустелю? У Церкві багато освічених людей. Є науковці, які напружуються, коли чують псевдо-астрономічні пояснення. Єдине, що я хотів би підкреслити – нам не потрібно покладати свою надію на зірки та їх рух. А от із чим погодяться всі християни: у цій історії Господь Бог дав людям якийсь яскравий знак, за яким вони йдуть до місця призначення.
Вони приходять до Ірода, що саме по собі має сенс. Ймовірно, вони мали рекомендаційні листи від свого правителя, але візит був не лише питанням ввічливості. Вони чекають на допомогу якщо не від самого Ірода, то хоча б, від придворних мудреців. І вони розуміють, що відбувається.
“Почувши це, цар Ірод занепокоївся, а з ним і весь Єрусалим; тож зібравши всіх первосвящеників і книжників народу, він випитував у них, де б мав народитися Христос. Вони ж сказали йому: У Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юдина, нічим не менший серед інших володінь Юди, бо з тебе вийде Вождь, Який пастиме народ Мій, Ізраїля”.
Радники Ірода звертаються до святих писань за відповіддю. І вони знаходять її в книзі пророка Міхея, на початку п’ятого розділу. Це не вимагало багато часу. Незабаром Ірод передає звістку волхвам і посилає їх до Віфлеєму. Ірод дійсно є одним із найбільших негідників у цій історії, але наша увага зосереджена на волхвах.
Вислухавши царя, вони вирушили в дорогу. І ось, зірка, яку вони бачили, коли вона піднімалася, йшла перед ними, доки вона не зупинилася над місцем, де знаходилася дитина. Побачивши зірку, вони дуже зраділи. Наприкінці свого довгого шляху вони, нарешті, ось-ось побачать великого Царя. Звісно, це радісний момент для них.
“Вислухавши царя, вони пішли; і ось зоря, яку побачили на сході, йшла перед ними, доки не зупинилася над місцем, де було Дитя. Побачивши зорю, вони зраділи дуже великою радістю. І, увійшовши в дім, побачили Дитя з Його матір’ю Марією. Впавши на коліна, вони поклонилися Йому і, відкривши свої скарбниці, піднесли Йому дари – золото, ладан та миро”.
Цим вчинком, волхви доводять, наскільки вони є мудрими. В історії немає палацу, лише будинок бідняка. Тут немає слуг, лише мати-простолюдинка. Як вони впізнали в маляті обіцяного Царя? А вони падають і вклоняються Йому. Після цього вони віддають свої багатства дитині. Це не бідні люди, і вони дарують подарунки, гідні Царя. Наша розповідь про мудреців закінчується попередженням та відходом.
“Та, одержавши уві сні застереження не повертатися до Ірода, вони вирушили іншою дорогою до своєї країни”.
Навіщо Матвій записав цю історію? Я хочу виділити три уроки.
По-перше, ще раз зверніть увагу на виконання пророцтва. Матвій демонструє, що Ісус – Той, Хто виконує Писання Старого Завіту. Тут Матвій показує, що місце народження Ісуса виконало пророцтво про Месію. Той вірш у пророка Міхея, який він цитує, знаходиться в середині Писання, де йдеться про “останні дні”, коли народи прийдуть до Ізраїлю, щоб дізнатися про Бога. І це очевидний зв’язок із мудрецями, які походять зі Сходу.
Месія не мав бути просто місцевим правителем Ізраїлю. Його Царство буде таким, що охоплює усі народи. Він мав бути месією як євреїв, і язичників. І ми бачимо вже в Його дитинстві представників язичників. У Христі юдеї і язичники єдині.
Ця концепція, безумовно, розходиться із загальноприйнятою уявою про єдність. Сучасна думка така: так, ми всі єдині, незважаючи на те, віримо ми в Христа чи ні. Нас відрізняє наше національне та етнічне походження, яке нерозривно пов’язане з нашими релігіями. Що об’єднує нас, так це те, що ми всі діти Бога, незалежно від наших уявлень про Нього. Нам треба піднятися над нашими особистими переконаннями до духовної спорідненості, яка зв’язує одне з одним.
Писання вчить, що Христос є найвищою істиною. Тільки через Нього є доступ до Бога, і саме Він поєднує людей. Саме для цього Христос і створив Церкву.
У тому й полягає краса Євангелія, що Його відкуплення дано всім, хто повірить у Нього. Краса Євангелія полягає в тому, що люди всіх рас, усіх соціальних статусів, усіх націй та мов мають доступ до Божої благодаті через Ісуса. Ми, що пережили прощення наших гріхів, знаємо, що тримає нас разом. Тож, куди б ми не прямували, ми можемо увійти до Церкви і знати, що ми в Божому домі.
По-друге, кого вони шукають? Царя Юдейського. Ми побачимо в Євангеліях, що у євреїв було досить скептичне ставлення до царів. І, можливо, це головна причина, через яку вони так апатично відреагували на народження Ісуса в Вифлеємі. Дивно, що волхви не розчарувалися. Вони знайшли бідну дитину в містечку. І все-таки вони віддали Йому шану, гідну Царя.
Світ сьогодні не віддає Йому шани не тому, що Ісус не виправдовує очікувань, гідних царя, а тому, що ми просто не хочемо мати царя. Приємно мати дитину від Бога, яка передає Божу любов і світло, але коли цей Дар від Бога починає вимагати нашої вірності, тоді ми відступаємо. Його послідовники склали цю частину іспиту. Я хотів би, щоб у нас була мудрість волхвів, які пізнали радість слідування за Царем.
Я знаю, що краще жити при демократії, але дещо добре ми втратили, те, що мали люди давніх часів. Є така річ, як царська влада. Не всі царі – негідники. Є правителі, що викликають у нас бажання віддати честь. Одна з моїх улюблених сцен у фільмі “Володар Перснів” – це коли в кінці трилогії переможці зібралися на Білій вежі. Вони перемогли велике зло страшною ціною. Неквапливо, між рядами героїв проходить і всіх вітає цар Арагорн. Він співає пісню надії. А інші, серед яких прості люди, воїни, правителі, вклоняються йому. Ми переживаємо щось схоже, коли беремо участь у церемонії нагородження військових чи волонтерів. Ми відчуваємо смак добрих почуттів, коли віддаємо щиру похвалу іншим. Звісно ж, якщо це справжні герої. Для волхвів було радістю схиляти коліна перед немовлям Ісусом, як перед великим Царем.
Це підводить нас до заключного уроку. Зверніть увагу, на те що вони роблять: вони поклоняються дитині. Це основний урок, який викладає Матвій. Тричі він згадує про поклоніння: коли волхви стверджують, що метою є поклоніння царю, коли Ірод бреше про своє бажання поклонятися, і коли вони досягають своєї мети – поклонятися Дитині.
Що Матвій має на увазі під поклонінням? Чи припускає він, що волхви поклонялися Ісусу як Богові? Це слово може бути використане для поваги, яку висловлюють іншій людині вищого рангу. Наприклад, земному правителю. Невже він справді думає, що ця дитина з містечка є Син Божий? Цар, посланий, щоб позбавити свій народ від гріхів і встановити нове Царство? Так, Матвій у цьому впевнений. І я. Ісус – саме такий Цар.
Різдво є великим даром, який Бог послав нам. Але варто пам’ятати про дари, які ми повинні запропонувати натомість. Не тому, що ми хочемо заслужити Його прихильність, але тому що любимо і шануємо Христа.
Божа благодать веде нас до того, щоб бути більш схожими на волхвів. На відміну від Ірода, волхви справді хотіли поклонятися Месії. Бог відкрив Свою благодать у нашому житті, так що ми маємо таке ж бажання. Це означає, що ми можемо щиро поклонятися Богові. І для цього не треба переноситься в просторі і часі до Віфлеєма. Дари, які ми приносимо нашому Господу, походять із наших сердець. Зрештою, Ісус – Цар Всесвіту. Ми віддаємо себе Йому на служіння, бо знаємо, що Бог спершу віддав Себе за нас. Чи то допомога в приготуванні обіду після Богослужіння або прибирання церковної будівлі, чи молитва за когось іншого – усе це є поклонінням нашому Царю.
Що ви можете дати своєму Спасителю? У вас є час? Витратьте час на добрі справи в ім’я Спасителя. Чи були ви благословенні фінансами? Прославте Свого Царя, адже у вашій церкві завжди є цільові пожертви. Бог дав вам дві руки? Складіть їх у молитві за того, хто потребує. У вас відкрите серце до Слова Божого? Попросіть Спасителя посісти там, як на престолі.
Ще один мудрець сказав: “Ви можете віддавати, не люблячи, але ви не можете любити, не віддаючи”.
Всі, хто вірить, знає радість поклоніння. Ви знаєте задоволення від поклоніння і служіння Комусь більшому, ніж ви. Тому, хто гідний вашої повної відданості. А всі, хто ще не повірив, нехай пізнають ту ж радість. Нехай цього сезону Богоявлення усі наслідують приклад волхвів і вклоняться Спасителю і Царю!
Пастор Ігор Шемігон, 06.01.2025