Текст для проповіді: “Іншим разом сини Божі знову прибули, щоб з’явитись перед ГОСПОДОМ. Разом з ними прийшов і сатана, аби також постати перед ГОСПОДОМ. ГОСПОДЬ запитав сатану: Звідкіля ти прийшов? Відповідаючи, сатана сказав ГОСПОДУ: Я подорожував по землі й обійшов її. Тоді ГОСПОДЬ запитав сатану: Чи ти звернув увагу на Мого раба Йова тепер? Адже й далі немає на землі такого, як він, чоловіка, – мужа незлобивого, справедливого, праведного, богобійного, який уникає всякого зла! Він незламний у своїй непорочності, хоч ти переконував Мене, щоб його безневинно погубити. Сатана у відповідь заперечив ГОСПОДУ: Шкіра за шкіру, але за своє життя людина віддасть усе, що має. Отже, простягни лише Свою руку й доторкнися до його костей і його тіла, тоді побачиш, чи не почне він лихословити Тебе у вічі?! Тоді ГОСПОДЬ сказав сатані: Ось він увесь у твоїх руках, лишень збережи його життя! Вийшов сатана від ГОСПОДА і вразив Йова болючими гнійними наривами, – від стіп й до його голови. Йов узяв собі черепок, щоб ним шкребти себе, й сів на попелищі. Тоді його дружина промовила до нього: Ти все ще тримаєшся своєї бездоганності? Краще вже прокляни Бога й помри! Але Йов їй відповів: Ти говориш, як би говорила одна з божевільних жінок. Хіба лише добро маємо приймати від Бога, а злого не повинні приймати? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами. Почувши про нещастя, яке спіткало Йова, троє його друзів: Еліфаз із Темана, Білдад із Шуаху й Цофар із Наами, – кожен зі своєї місцевості, – домовились піти разом, аби висловити йому співчуття й потішити його. Коли вони здалеку побачили його, то не впізнали. Вони почали голосно плакати, – кожен роздер на собі одежу й підкидав над головою порохом аж до неба. Не промовивши до нього жодного слова, вони сім днів і сім ночей просто сиділи поряд з ним на землі, оскільки бачили, яким непомірно великим був його біль!” (Йова 2:1-13)
В першу неділю Страсного часу слово Боже звертає нашу увагу на книгу Йова. Вже з перших рядків, Бог каже про цю людину як про “мужа незлобивого, справедливого, праведного, богобійного, який уникає всякого зла!” Але перед Господнім престолом постає й інша думка щодо Йова. На думку сатани, досвідченого мандрівника і експерта, хоч все ідеально виглядає, але треба дивитися глибше та в суть: “Ця людина нічим не краща за всіх людей в світі, та в певних умовах він зрадить Тебе”. Так розпочалася суперечка, а, по своїй суті, війна за душу Йова.
До чого це призвело? Благословенне життя Йова перетворилося на суцільний жах: втрата дітей, статків, статусу… Жахлива хвороба, через яку він стає тягарем для дружини і друзів. Страждання стало невід’ємною частиною його життя. Хіба хтось хоче так існувати?
Взагалі Книга Йова – поетичне оповідання, де рядки складаюся в риму різних питань до життя з головною мораллю: “Де Бог”?
У Йова є всі підстави ставити це питання. Він страждає, він втратив усе: майно, синів та дочок, а значить, і власне майбутнє. Бракує слів, щоб описати цю втрату. Йов зодягається в траур, сидить осторонь, мовчазний.
Дружина теж страждає. Вона любить свого чоловіка, але він став для неї важким тягарем. І неможливо далі спостерігати за цими стражданнями. Дружина дійшла до межі витривалості і радить чоловікові: “Ти все ще тримаєшся своєї бездоганності? Краще вже прокляни Бога й помри!”
Не треба робити оцінки оточення Йова або порівнювати до яких меж ми самі могли б дійти і витримати. Будь-яка порада тут виглядає недоречною і недосконалою.
“Живи, насолоджуйся власним життям, яким би воно не було, вдосконалюйся і забудь про Бога, бо Він тобі не допоміг”. Такі поради й думки вислуховує Йов, але і це не межа. З сумом, болем, мовчазний, сидить він у попелі з своїми питаннями до Бога. І так проходять сім днів.
По правді кажучи, чи може Йов бути прикладом послуху? Хто, за прикладом Йова, сів би у попіл? Які в нас межі співчуття до братів та сестер? Може, Книга Йова говорить про тебе? Остаточної відповіді в книзі немає, вона ставить запитання, але не дає відповіді.
Чи має Йов віру? Яка його віра: терпіти чи померти?
Друзі Йова прийшли підтримати його, адже хочуть аби він жив далі. Вони вірять: хто в житті є добрим та богобійним, того Бог оберігає. Хто виконує Закон, для того Бог є добрий. У цьому переконанні друзі просять Йова переосмислити своє життя. Може, він десь згрішив? Або не зробив достатньо добра? Образив Бога? Вони вважають, що доля Йова є результатом його провини. Якщо він її визнає та зізнається перед Богом, Той знову налагодить його життя.
Як і годиться Йову, він протестує проти таких переконань. Тут Йов виявляє себе справжнім протестантом. Він проти Ідеї Бога, Який знаходиться з людиною в товарно-грошових стосунках: “ти мені, а я тобі”. Ні, на думку Йова, Бог не є злим і не бажає людських страждань та горя. Бог не діє за розрахунками сатани. Йов бореться за своє життя, він покірно приймає свою долю: і добру, і лиху. Він є людиною, що страждає і ставить питання про доцільність цих страждань.
Шановні брати та сестри у Христі Ісусі! Книга Йова – це частина Єврейської Біблії – Танаху, і скоріш за все, вона була написана під час важкого випробування народу Божого після вавилонського полону, у часи, коли ізраїльтяни з болем визнавали, що повернення з неволі до Єрусалима не супроводжується відчуттям довгоочікуваного щастя та не означає миттєвого настання добробуту. Особисто для нас Йов є прообразом Ісуса Христа, Який страждав від атак з боку сатани. Син Божий страждав за гріхи всього людства, виконував не власну волю, а волю Свого Небесного Отця. Страждаючи в хресних муках, Він промовив: “Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?” (Матвія 27:46)
Книга Йова – це про людське страждання та випробування, це Слово Боже до кожного. Бог не полишив цей світ, Він не злий, не підступний, Він довготерпеливий та милосердний.
І звичайно, Бог не залишить Йова без відповіді, але ця відповідь не прийде швидко. Так само й муки Христові не були марними. Кожен з нас знайде відповідь на свої питання, але згодом, після життєвих страждань, коли отримає благословення з Божих рук.
На відміну від Йова, який не знав Бога особисто до зустрічі з Ним, ми звертаємося до Бога Його Іменем, Іменем Ісуса Христа. Ми не потребуємо ніяких посередників та їх порад. У нас є Слово Боже, яке маємо в повноті. Бог з нами, Він чує нас у наших молитвах і тримає Свою руку над нами, щоб ми не впали в прірву. По правді, нехай буде саме так, з благословення від Отця, Сина і Святого Духа!
Пастор Віктор Целінко, 26.02.2023