Після одруження ми з Ріком винаймали квартиру в новому комплексі, де пожильцям пропонували вибрати помешкання з лимонно-зеленою, світло-синьою чи темно-коричневою кольоровою гамою. Килим, шпалери й одна стіна в кожній кімнаті були в однакових тонах. Не питайте мене чому – можливо, то була середина 70-х і ми душею ще жили в психоделічні гіпівські часи, – але ми вибрали лимонно-зелене помешкання. Те, що спочатку виглядало оригінальним, стильним і вишуканим, навдивовижу скоро остогидло! Я не могла втекти від флуоресцентного лимонно-зеленого майже на кожній поверхні нашої невеличкої квартири. «Про що ми думали? Чому ми не взяли синій?» – стогнала я Рікові. «Я більше ніколи не житиму в домі з лимонно-зеленим килимом!» Але ви не повірите – у наших наступних двох квартирах лежав лимонно-зелений килим! Як я вже казала, це, мабуть, пов’язано з епохою 70-х.
Ручаюся, що я не єдина шкодувала про те, де вирішила жити, і ви, напевне, також казали самі собі раніше:
- У моєму наступному будинку буде більше місця.
- Нам треба було вибрати інше планування.
- Треба було брати щось ближче до офісу.
- Якби ми тільки жили ближче до батьків.
- Якби ми тільки жили далі від батьків.
Як часто ви ловите себе на тому, що мрієте про місце, де оселитеся наступного разу? Для багатьох з нас, жінок, наш дім, місто й околиця важать дуже багато. Проблема в тому, що ми можемо переїхати до нового будинку, нового міста, до нової околиці, однак все одно залишимося самі собою! Наші потреби і сподівання переїжджають разом з нами.
Хоч де ми оселимося, нам все одно кортить порівнювати свій дім з іншими. Ми задоволені всім, поки не підемо на різдвяну вечірку в більший і краще облаштований будинок, ніж наш. І ми раптом думаємо: «Якби я жила в тому будинку, то які вечірки там влаштовувала б! Яких людей приймала би там! Яке би в мене було служіння, якби я жила там, а не тут!» Усі можливості і цінність нашої рідної оселі зникають без сліду. І наша радість теж.
Там буде і твоє серце: пожитки
У Біблії виразно сказано, що це велика омана – шукати радости у своїх пожитках (див. Мт. 13:22), і не раз можна прочитати, що надбання матеріяльних речей може виявитися пасткою. В Євангелії від Луки 12:15 написано: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його». Ісус недвозначно говорить про це в Євангелії від Матвія 6:19-21: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!».
І гонитва за багатством у пошуках тривкої радости – це не лише марнування часу і неспростовний доказ того, що ми цінуємо насправді; Біблія розповідає нам, що повсякчасне бажання мати більше, ніж маємо, спонукає нас заздрити людям, які досягли більших фінансових і матеріяльних успіхів, ніж ми.
У Святому Письмі читаємо, що заздрість гризе кістки (див. Пр. 14:30). Заздрість має лише один вислід у нашому житті: невдоволення. І невдоволення прогризає собі дорогу до самого осердя нашої сутности – стрижня, який має оздоровлювати нас, – і руйнує нас ізсередини. Невдоволення потворне, і через нього ми обертаємося в сердитих, озлоблених жінок.
Чи пам’ятаєте ви, якими щасливими ви були, коли ще дитиною вранці на Різдво всім серцем тішилися новою Барбі та її чудовими новими сукнями, поки не пішли до сусідів, щоб показати свої трофеї найкращій подружці, і не побачили, що вона має Барбі, Кена, трансформера ТА ЩЕ Й іграшковий будиночок на додачу? І раптом ваша Барбі стала виглядати такою самотньою з її новою одежею. Замість того, щоб тішитися щастям своєї подруги, ви відчули, як за лічені секунди вся ваші втіха щезла і замість неї в душі оселилася заздрість. І хтось мав би попередити нас, що згодом буде лише гірше, коли ми подорослішаємо і будемо шукати собі нові, чимраз складніші іграшки.
Тепер ми уявляємо собі, що якби ми дістали «цю ще одну річ», то справді мали би більше радости. Цей блендер у мене вже п’ять років, і його давно вже пора замінити. Можливо, якби я мала новий блендер, то почала би використовувати його. Можливо, я робила би смузі вранці. Можливо, новий блендер міг би багато чого змінити. І якби я мала новий телевізор з більшим екраном або новий комп’ютер, то це направду змінило б моє життя. Ось у чому проблема. Я не маю нового [вкажіть, що саме].
Саме тому Біблія так наполегливо застерігає нас не цінувати гроші і матеріяльні пожитки більше, ніж людей і стосунки. Бог знає, що це може позбавити нас радости.
Натомість ми повинні брати приклад з апостола Павла. Багато хто знає напам’ять фрагмент з Послання до филип’ян 4:13: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє», але й гадки не має про контекст того вірша. Павло говорив своїм приятелям у Филиппах не тривожитися через труднощі з грішми, тому що «не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю. Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі» (Фил. 4:11-12). Запевнивши їх, що йому добре поводиться і в достатку, і в злиднях, він тоді розповідає їм чому: завдяки Христові, Який дає йому силу.
Павло каже: «Не турбуйтеся про мене; я здогадався, як мати радість – бути задоволеним – і в прикрі, і в сприятливі часи. В одному й іншому разі я знаходжу втіху в Ісусі Христі. У достатку я нагадую собі, що земні багатства минущі і відмовляюся пожадливо домагатися більшого, ніж маю. У нужді я нагадую собі, що від земного багатства не залежить моя цінність; Бог подбає про мене. Я приймаю життєві труднощі завдяки силі, яку дає мені мій Спаситель, Ісус» .
Не дивно, що Павло жив з радістю; Він знайшов свою силу в Ісусі, а не в пожитках.
Самотність на вершині: становище
У кожній церковній спільноті, підприємстві, організації є своя єрархія – писана і неписана. І ми щасливі, поки нам до вподоби місце, яке ми посідаємо в цій єрархії. Але стривайте! Нехай хтось лише скористається з вашої ідеї, дістане підвищення, яке мало би належати вам, заробить від вас удвоє більше грошей, працюючи удвоє менше, і щастя випурхне через вікно.
Невдовзі ви починаєте думати, що будете далеко щасливіші на вищому щаблі драбини. Ви придумуєте, як підкласти свиню колезі, яка обіймає посаду, яку ви хочете. Ба більше, це велика спокуса – озиратися через плече, спостерігаючи, хто здирається драбиною за вами, готовий зіпхнути вас донизу.
Бажання одержати нову посаду чи звання – це не гріх. Але радість ніколи не оселиться в середовищі, де панує підозра, пожадливість чи кривда, тому що кожне з цих почуттів свідчить про залежність від домашнього водозбору. Нам видається, що нова посада чи більше визнання принесуть більше радости, ніж ми маємо тепер. Але така ідея не витримує жодної критики.