Жертовне теля
Це одна із найуживаніших схем захисту в подружній сварці. Хтось займає позицію жертви… заради дітей: «Краще я промовчу» або ж «Господи, дай мені терпіння!». Це маніпулятивний механізм, який не вирішує проблеми, а заганяє її в глухий кут.
Виразка
Ще один варіянт для стишення конфлікту або відкладення суперечки: «У мене через тебе виразка відкриється» або ж «У мене зараз тиск підскочить» чи «Ой, моє серце…». Знаєте, деякі суперечки можуть довести і до інфаркту…
«З тобою нема чого сперечатися»
Вищенаведене твердження є ще одним чудовим способом долити оливи у вогонь. Це судження на кшталт: «Ти не вмієш контролювати себе, тож ти слабший». Типовою відповіддю на таке є слова: «Але ж це ти провокуєш мене!» або «Чия б корова мичала…»
Так само і фраза «Ти зруйнував моє життя!» не приводить до позитивних наслідків. Характер і поведінка такої особи є конденсатом позитивних і негативних переживань, які перешкоджають адекватній реакції. Аналогічний ефект мають закиди «Ти нічого не розумієш!», «Ти завжди прагнеш нав’язати свою думку!». Вони лише ображають.
Необхідно уникати загальних фраз, адже вони позбавлені корисної для вирішення проблеми інформації і є повною протилежністю дивовижного твердження: «Ти для мене – все», яку розуміє лише пристрасть закоханих.
Компліменти
Добре було б нагадувати партнерові про його гарні риси, зокрема говорити компліменти щодо зовнішности. Адже давно звичні слова, як-от «любий мій», швидко стають буденними. Після певного періоду спільного життя з’являється якась педантичність щодо їх вживання, неначе йдеться про старі закладки в книжці. А от для суперечок чомусь використовують найекзотичніші та найрафінованіші вислови!
Лавина
Дискусії ніколи не обмежуються однією проблемою, майже завжди виникає загроза розширити їх та змішати з іншими темами. Усе це створює ефект лавини, яка стає дедалі більшою, змітаючи все на своєму шляху. Взаємні випади ведуть у глибини, де накопичується гіркота втрачених можливостей.
Вийти на новий рівень
У моменти найбільшого спокою (на свіжу голову) необхідно намагатися зрозуміти, чи суперечка справді полягала в специфічній проблемі (вибір місця відпочинку – біля моря або в горах), чи непорозуміння зумовлене простим бажанням з’ясувати, хто в домі господар.
Цей вихід на новий рівень є справжнім мистецтвом взаємин, адже об’являє все приховане, і навіть якщо не нейтралізує проблеми, то принаймні зменшує її масштаби.
Пастки
Зазвичай суперечки намагаються завершити фразою: «Роби як хочеш», котра часто стає пасткою. Адже насправді вона означає: «А тепер я тобі дозволяю робити те, що ти бажаєш». Відтак інший відповідає: «Знаєш, мені не потрібен твій дозвіл, аби вирішити, що я хочу робити і як».
Навіть якщо ідеться всього лиш про вибір місця відпочинку, може виявитися, що чоловік пробує звинуватити дружину, яка хотіла б поїхати до моря, у тому, що вона занадто прагне в шумні веселі місця, у той час як дружина дорікає чоловікові, котрий надає перевагу горам, тим, що він нудний. Яким не був би остаточний вибір, словесна перепалка не припиниться. Навіть на морському пляжі вони звинувачуватимуть одне одного в надмірному егоїзмі, марнотратстві тощо.
Лучники і стріли
Недоречно, особливо в моменти підвищеного емоційного напруження, говорити іншому про те, що назбиралося всередині, особливо коли знаєш, що деякі речі можуть завдати болю. Чимало подружніх пар мають безліч таких отруєних стріл. Один із партнерів використовує їх раптово, але й інший неодмінно випустить кілька у відповідь…
Особливо необхідно уникати делікатних тем, які надзвичайно важливі для партнера: невдачі на роботі, незакінчена освіта, фізична вада чи психічні розлади в когось із рідних.
Нескінченний ланцюг
Досить недоречно здмухувати пилюку із тем, обговорених у минулому, які так і не було вирішено. А чимало подружніх пар навіть після медового місяця щодня скаржаться на одне і те саме.
Настільна гра
Під час суперечки необхідно, щоб кожен міг висловити свою думку, адже часто чоловік і дружина просто перебивають одне одного. Постійний потік незавершених фраз, перехід з однієї теми на іншу, від учорашніх подій до випадків, що сталися десять років тому… Інколи навіть забувають, із чого саме почалася сварка. Це схоже на настільну гру, в якій треба кидати кубик, щоби перейти з клітинки на клітинку; деколи фішка опиняється в пастці, деколи має відійти на кілька позначок назад або ж просунутися вперед – і так без кінця. Багато хто ллє гіркі сльози, так і не зробивши жодного кроку.
«Це ти почав!»
Часто сварки перетворюються на такий собі судовий процес, який ґрунтується на власних інтерпретаціях, котрим надають статусу істини, аби будь-якою ціною перекласти відповідальність за все на іншого.
Часовий та причинний вимір має свою важливість, але всі ці провини, обставини, вчинки та реакції настільки переплутуються, що потім просто необхідно звертатися до «зовнішнього» судді або ж експерта в родинних справах.
Набагато ефективніше шукати вирішення проблеми, зосередивши увагу та сили на тому, що можна зробити тут і тепер, із перспективою на майбутнє.
Одна із найзахопливіших речей у житті молодого подружжя – це те, що їхнє майбутнє приховане за завісою невідомости. Їхній погляд інстинктивно звернений у перспективу. Щось подібне переживає і подружжя з багаторічним досвідом, в якого вже, можливо, навіть є онуки, коли воно замислюється над тим, скільки всього ще можна зробити, а не про те, скільки втрачено можливостей.
Співучасть
Навіть така драматична ситуація, як позашлюбні стосунки, може бути несвідомо спричинена (що, звісно, її не виправдовує) недостатньою ефективністю в подружжі, браком уваги чи байдужістю. Парадоксальна співучасть, яку підсилює обставина, що зраджений партнер навіть не здогадується про це або ж вдає, що нічого не знає.
За таких умов, після зрозумілого відчаю, перемішаного зі злістю, настає період «підготовки до втрати», який для віруючих є доволі болісним. Потім партнери мають спробувати обдумати все як слід. Необхідність прощення допомагає розв’язати певні вузли, але не всі. Зокрема, у цьому випадку прощення має бути не запропоноване, а випрошене і… заслужене. Саме тоді можливо подати руку винному, тихо промовляючи абсурдні слова: «Пробач мені, якщо я не зможу пробачити тобі».
У такий момент пара іде по краю прірви, тож рівновагу втратити легше, ніж здається.
Суспільний тягар
Чимало протистоянь між чоловіком та дружиною зумовлені зовнішніми суспільними чинниками. Наприклад, розчарування жінки через неможливість працювати поза домом, бо поблизу немає дитячого садка, здатне підсилити напруженість у сім’ї. Негативним фактором є і праця чоловіка далеко від дому. Інші критичні ситуації можуть бути спричинені браком кар’єрного зростання або ж втратою роботи. Окрім фінансових проблем, часто з’являються звинувачення в нестачі ініціятиви чи здібностей.
Чоловіча та жіноча: різниця ролей
Багато непорозумінь виникають через культурні чинники, як-от уявлення про традиційні ролі чоловіка та жінки в суспільстві, яке прославляє рівність; або ж через біологічні відмінності (різні способи проявляти сексуальність) чи, як я поясню згодом, різні значення, яких може набути для чоловіка і жінки одна і та ж сама звістка.
Навіть зовнішня форма конфлікту в них проявляється інакше: чоловік більш прямий, агресивний, а жінка ховається за стіною плачу або підлости, яка може виражатися по-різному. Наприклад, пасивна сексуальна поведінка дружини сильно позначається на чоловікові, якого таким чином легко загнати в кут.
Міф про гармонію
Чимало конфліктів мають специфічну причину, яка зумовлена очікуванням сильної, вічної та явної любови, котру було колись обіцяно. Це пов’язано з тим, що особа не вирішила всіх афективних проблем дитинства, проектуючи певні динаміки на партнера і не заглиблюючись в аналіз власного внутрішнього світу.
«Я твій учитель»
Більшість заручених приймають характер або поведінку партнера, навіть якщо не схвалюють їх, будучи переконаними, що зможуть «перевиховати» кохану людину згодом, під час родинного життя. Зазвичай цей намір не тільки приречений на невдачу, а й збільшує загальну напруженість: рано чи пізно «учень» повстане із криком: «Ти що – мій тато чи мама?!». А ще часто дехто вдається до хитрощів – через повсякденні фрази, поради чи зауваження, звернені до дітей, щоб за такого посередництва вплинути на партнера.
Витягти скалку
Під час тривалого протистояння необхідно пізнати власні вади емоційного та фізичного характеру, щоб зупинитися, перш ніж конфлікт перетвориться на «вирішальну битву» чи на шалену істерику, яка проявляється в ламанні меблів, битті посуду або ж в актах насильства, що починаються із простого ляпасу. Краще із самого початку витягти скалку з пальця!
Відстрочка
Коли панує надмірна розбіжність поглядів, партнери досліджують кожен її аспект ледь не під мікроскопом, відтак волосини стають стовбурами, а пилинки перетворюються на скелі, водночас дійсність відходить на задній план.
За неможливости порозумітися доречно домовитися принаймні про перенесення дискусії. У минулому через відомі причини саме жінка поступалася першою, однак сучасна рівність змінила ситуацію.
Тож відстрочка не означає уникнення розмови. Це тактика, яка може остудити напруженість і зменшити витрачання зусиль. Партнери дають одне одному час для індивідуальних роздумів, які дозволяють проаналізувати помилки, віднайти альтернативне рішення або ж прийняти власну неспроможність «змінити світ» згідно зі своїми поглядами.
Забути
Навіть найурівноваженіші пари нерідко переживають важкі образи як до, так і після одруження. Ми вже зрозуміли, що ідеального партнера не існує! Тож, окрім уміння пробачити, необхідно навчитися забувати або ж, простіше, не пам’ятати завданої кривди.
Коли ситуація ускладнюється, ми, натомість, витягуємо з пам’яті спогади і перебираємо ними протягом кількох днів чи тижнів. Нейропсихологія навчає: коли ми відтворюємо той самий спогад, він поширюється багатьма церебральними колами. Це означає, що інформація про «пережиту образу» перетворюється з мухи на слона, сповільнюючи загальне функціонування психіки.
Не йдеться про те, щоб заборонити собі неприємні спогади через певне самонавіювання, яке дасть змогу отримати протилежний ефект, а про те, щоб навчити розум виходити із темряви, коли він отримує негативні сигнали, аби освітитися приємними спогадами та думками. У таких ситуаціях часто допомагає вимір спільних інтересів (суспільні обов’язки, релігійні та культурні фактори, друзі, спорт, хобі тощо).