Щойно зателефонувала моя дружина і попросила купити дорогою додому хліб на вечерю. До закриття магазинів залишалося кілька хвилин. У торговому центрі я дещо загаявся, щоб зорієнтуватися. Безпорадно оглядаючись довкола, я побачив, як недалеко від мене перед поличкою з товаром клячить продавець середнього віку. Я підійшов до нього і з-за спини питаю: «Вибачте, будь ласка, а чи не могли б Ви…».
Чоловік здригнувся від несподіванки і налякано озирнувся. «Мені дуже шкода, я не хотів Вас налякати», – перепросив я. Продавець глибоко вдихнув повітря і ледь спромігся на відповідь: «Я не злякався того, що Ви до мене звернулися. Просто Ваш голос дуже нагадав мені голос мого колишнього вчителя!»
Дорогою до каси мені прийшло до голови: «Що мав вистраждати цей чоловік у дитинстві, якщо вже близько тридцяти років після закінчення школи він так лякається, коли почує голос, схожий на голос його вчителя».
Ці роздуми будуть гарним вступом нової теми.