ПІД ЯРМОМ ФИЛИСТИМЛЯН – Частина 1

А Ізраїлеві сини й далі робили зло в Господніх очах. І Господь віддав їх у руку филистимлян на сорок літ” (Суддів 13:1).

У 1188 р. до Р. Х. филистимляни зазнали важкої поразки від Рамзеса III. Та вже через тринадцять років вони закріпилися на прибережній рівнині на півдні Ханаану, на родючій коричневій рівнині між горами Юди та морем. Біблія називає п’ять міст, якими вони опанували: Ашкелон, Ашдод, Екрон, Ґат і Газа (див. 1 Самуїла 6:17). Кожним містом і приналежними до нього землями, на яких воїни під командуванням старшин обробляють поля, управляє незалежний і вільний “пан”, однак у політичних та військових справах ці п’ятеро володарів міст діють завжди спільно. На відміну від колін Ізраїля у всіх життєво важливих справах филистимляни об’єднуються. Це й робить їх такими сильними.

Біблійний хроніст повідомляє також про инші морські народи, які прийшли в країну разом з филистимлянами і закріпилися на берегах: “Ось Я витягну Свою руку на филистимлян, і витну керетян, і вигублю останок морського берега” (Єзекіїля 25:16). “Керетяни” – це вихідці з Криту, – доволі віддаленого від Ізраїля острова в Середземному морі. Відколи ми знаємо про історичне вторгнення “морських народів” у Ханаан, прояснився і досить невиразний до того зміст цих слів, які точно окреслюють тодішню ситуацію.

З часу, коли в Ханаані виринають филистимляни, з’являється також цілком характерна кераміка. Вона чітко відрізняється як від тих гончарних виробів, що перед тим були у вжитку в містах ханаанян, так і від тих, які були в гірських поселеннях Ізраїля. Археологи натикаються на цю кераміку по всій території п’яти филистимлянських міст лише там. Отже, филистимляни мусили виготовляти свої гончарні вироби самі.

Перша знахідка филистимлянського посуду викликала в археологів здивування. Вони вже бачили ці форми, барви та зразки в иншому місці. Жовті кубки та глечики, розмальовані червоним та чорним, з геометричними знаками і лебедями, які чистять собі пір’я, вони знали з Мікен. З 1400 р. до Р. Х. чудовий посуд мікенських виробників був дуже жаданим у Стародавньому Світі, і торгівля ним охопила всі країни. За кілька десятиліть до 1200 р. до Р. Х. із зруйнуванням Мікен цей імпорт з Греції раптом припиняється.

Филистимляни мусили прийти через Мікени. У Ханаані вони мали б знову відновити відоме їм виробництво. “Хіба ж не Ізраїля вивів Я з краю єгипетського, а филистимлян з Кафтору?” (Амоса 9:7). “Кафтор” це Крит – великий острів, що лежить перед Грецією. Гончарні вироби филистимлян ілюструють також іще одну річ, на яку натякає також і Біблія. Багато з розкішних глечиків забезпечені фільтром, який не залишає жодних сумнівів щодо їх призначення. Це типові пивні глечики. Фільтр служив для того, щоб затримати лушпайки з ячменю. Вони плавали в пиві власного виробництва і під час пиття могли легко потрапити в горло. У поселеннях филистимлян знайшли цілі гори гальб для пива і кубків для вина. Вони мусили бути добрими пияками. Гулянки згадуються і в історіях Самсона (див. Суддів 14:10; 16:25), причому чітко наголошується, що сам герой не пив жодного алкоголю.

Пиво однак не було винаходом филистимлян. Перші великі пивоварні процвітали вже на Стародавньому Сході. У місцях торгівлі спиртними напоями Вавилону існувало навіть п’ять різних сортів пива: темне, світле, молоде пиво, настояне пиво і змішане пиво для експорту, яке також називали медовим пивом. Це останнє було густим екстрактом прянощів, могло довго стояти. Вистачало розмішати його з водою і пиво було готовим – прадавній зразок сучасного сухого пива для тропіків.

Однак набагато важливішим було инше відкриття. Филистимляни перші в Ханаані і до того ж у великій кількості мали залізо. Їхні гробниці містять зброю, приладдя та прикраси з цього все ще рідкісного, а тому дорогого металу. І так само, як і мікенські глечики, залізо вони теж виготовляли самі. Перші залізні рудники в Ханаані мусили бути в землях филистимлян. Таємницю виплавки вони принесли із собою як здобич зі своїх походів через Малу Азію, де до 1200 р. до Р. Х. першими виробниками заліза були хеттити.

Викрадену формулу филистимляни бережуть, як зіницю ока. Це їхня монополія, і вони на ній заробляють. Ізраїль у першій фазі поселення в горах занадто бідний, щоб могти купувати залізо. Брак залізного приладдя для обробки полів, цвяхів для будівництва будинків та зброї є для них великим ускладненням. Після того, як филистимляни зайняли й гори, вони намагаються заборонити виготовлення нової зброї. Вони забороняють ізраїльтянам займатися ковальством. “А коваля не було по всім Ізраїлевім Краї, бо филистимляни сказали: Щоб не робили євреї меча чи списа! І сходив увесь Ізраїль до филистимлян гострити кожен свого плуга, і заступа свого, і сокиру свою, і серпа свого” (1 Самуїла 13:19-20). Забезпечений найновішою зброєю, досвідчений та випробуваний у постійних воєнних походах і чудово організований політично, жадібний до завоювань народ филистимлян стоїть після 1200 р. до Р. Х. на західному узбережжі моря. Він спрямований на ту саму ціль, що й Ізраїль – Ханаан! Діла Самсона – це жарти та легенди (див. Суддів 14-16), однак за ними ховаються важкі реалії. Филистимляни починають наступати і розширювати територію своїх поселень на схід.

Попередній запис

ВОЇНИ З КАФТОРУ – Частина 2

Наступний запис

ПІД ЯРМОМ ФИЛИСТИМЛЯН – Частина 2